У серпні цього року Національний музей історії України (МІСТ) представить масштабний проєкт про історію Десятинної церкви. Він приурочений до 1025-річчя з дня освячення першого кам’яного християнського храму Київської Русі. Церкву зруйнували монголо-татари під час навали 1240 року. Згодом її кілька разів відбудовували.

1890-ті – початок ХХ ст. є тим періодом, коли в Києві інтенсивно розвивалася система громадського електротранспорту. Звісно, йдеться про трамваї, гуркіт коліс і дзенькіт дзвіночків яких лунали сучасним урядовим кварталом, Європейською площею, вулицями Хрещатиком, Володимирською та Великою Васильківською. Історія омнібусів, «конки» та парового трамвая була недовгою – в 1892 р. їх замінили електричним трамваєм. Київ став першим містом у Російській імперії, де електрифікували трамвайні лінії.

У 1923 році юний Серж Лифар нелегально виїхав із радянського Києва до Парижа. Відома балерина Броніслава Ніжинська кликала до столиці Франції своїх кращих учнів. Лифаря серед них не було. Ще раніше Ніжинська навіть не хотіла приймати «застарого» для балету 16-річного хлопця до своєї київської студії.

Національний музей історії України разом із дослідницею Тетяною Ананьєвою готує до видання коментований щоденник археолога-аматора Кіндрата Лохвицького. Це прізвище можна побачити на одному з перших музейних експонатів — бивні мамонта. Лохвицький знайшов його 25 червня 1836 року, про що свідчить пам’ятна пластинка. Однак найважливіше те, що завдяки цьому археологу в Києві знайшли залишки Золотих воріт та Ірининської церкви.

У Національному художньому музеї України в залі барокового мистецтва привертає увагу червоний стіл із живописним розписом. На ньому зображені алюзії на пори року й композиція з рогом достатку. Цей стіл із митрополичого будинку Софії Київської в 1929 році тоді ще Всеукраїнський історичний музей імені Шевченка виміняв на шафу з червоного дерева. За п’ять років музей розділили на декілька установ, нині це Національний художній музей України (NAMU) та НМІУ. А стіл, перш ніж потрапити до експозиції, кілька десятиліть простояв у фондах.

Жертвами Другої світової війни стали не лише люди, а й тисячі музейних пам’яток. Хоча частину фондів Національного музею історії України (тоді — Центрального історичного музею імені Тараса Шевченка) 1941 року евакуювали до Уфи, чимало експонатів втрачено. На початку 2000-х років тодішня завідувачка Музею історичних коштовностей України (філія НМІУ) Людмила Строкова допомагала повернути до Києва 19 так званих старожитностей антів — це фібули (застібки) та ремінна гарнітура, які за дивних обставин потрапили до Краківського археологічного музею.

Києво-Могилянська академія — один із перших університетів Східної Європи. Її історія починається у 1615 році, з Київської братської школи. Із закладом пов’язані імена видатних філософів, релігійних діячів, військових. Наприклад, там вчилися Григорій Сковорода та Іван Мазепа. Проте понад 400-літню історію Могилянки, як її називають неформально, переважно досліджували за архівними та опублікованими документами. Нещодавно з’явилася нагода дізнатися про матеріальні речі, пов’язані з історією університету, — чимало таких артефактів зберігається в колекції НМІУ.

Особливістю східноєвропейських локальних соціумів XVIII ст. була жвава економічна взаємодія, яка проявлялася в товарообігу, що постійно зростав, та інтенсифікації руху населення. Разом це давало змогу розвивати місцеві ринки та сприяло відносно швидкому поширенню і впровадженню технологічних інновацій у господарське життя. Оскільки від результатів такої економічної взаємодії вигравали майже всі, то досить швидко (принаймні на локальному рівні центральноукраїнських земель) на задній план почали відходити взаємні історичні кривди й сусідські суперечки.

Кілька десятків квадратних метрів музею вмістили найбільший у світі літак «Мрія», космічну систему «Енергія-Буран», кілька теплоходів і тепловозів, трактори, плуг і навіть нафтові вишки. Все це у дуже зменшеному масштабі, але деталізоване, наповнює дитячий простір, розміщений в апсиді третього поверху Національного музею історії України. Макети і моделі транспорту нагадують іграшки і водночас дають змогу краще уявити минуле.

Проєкт підготував відділ історії незалежної України. Завідувач цього відділу Антон Богдалов розповів про найнезвичніші експонати.

Близько 15 тисяч років тому на території сучасного села Межиріч у спорудах із кісток мамонтів зимували мисливці. Цю стоянку випадково відкрили у 1965 році. Тепер життя на цій території вирує влітку, коли там працюють археологи. Межиріч привертає увагу науковців з різних країн, і матеріалу для досліджень їм вистачить на кілька десятиліть. Стоянка могла б претендувати на статус пам’ятки світового значення, але на практиці ентузіасти мусять рятувати її від руйнувань і грабіжників.