У своїй діяльності Національний музей історії України (далі – НМІУ) керується положеннями Статуту НМІУ (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики від 18.05.2020 р. № 1790, а також засадами, викладеними в Конвенції Генеральної конференції ООН з питань освіти, науки і культури «Про охорону всесвітньої культурної природної спадщини» (Париж, 1972), ратифікованої Указом Президії Верховної Ради України № 6673-ХІ від 04.10.1988 р., Конвенції ЮНЕСКО «Про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності» (Париж, 1970) та Кодексу музейної етики ІКОМ (Сеул, 2004), відповідно до яких:
- нелегально викопані об’єкти розглядаються НМІУ як викрадені;
- власник культурного об’єкта, який було вкрадено, зобов’язаний повернути цей обʼєкт;
- музей не приймає жодного об’єкта або зразка без наявності чинного документа, який підтверджує право власності. Відповідна належна перевірка має встановити повну історію об’єкта з миті його відкриття чи створення;
- музей не приймає жодного об’єкта або зразка, якщо є підстави вважати, що він може походити з несанкціонованих або ненаукових польових досліджень, умисних руйнувань або ж пошкоджень памʼяток;
- такий об’єкт або зразок також не може бути прийнятим, якщо про знахідку не було повідомлено власника землі чи того, хто її наразі займає, або компетентні органи чи урядові установи.
НМІУ поділяє принципи Конвенції ЮНЕСКО 1970 р., за якими культурні цінності вважаються одним із основних елементів цивілізації та культури народів і набувають свою дійсну цінність лише тоді, коли достеменно відомі походження, історія та навколишнє середовище; кожна держава зобов’язана охороняти надбання, що складається з музейних цінностей, які перебувають на його території.
Проте музей зважає на те, що пошкодження або зникнення будь-яких зразків культурних цінностей чи природного середовища є згубним збідненням надбання всіх народів світу, адже деякі цінності культурної та природної спадщини становлять значний інтерес, що вимагає їхнього збереження як частини всесвітньої спадщини всього людства.
Тому у виняткових випадках:
– музей може бути вповноваженим тимчасовим сховищем предметів або зразків незʼясованого походження, незаконно зібраних або вилучених на час службового розслідування та прийняття рішення про їхню подальшу долю (Кодекс ІКОМ, п. 2.11);
– виняткове колекціонування або експонування музеєм предмета, про походження якого немає інформації, допускається, якщо він репрезентує видатний внесок у пізнання і його збереження відповідає інтересам суспільства (Кодекс ІКОМ, п. 3.4).
