Археологічні розкопки Ольвії тривають понад століття. Це одна з найбільших грецьких колоній у Північному Причорномор’ї, центр якої розміщувався поруч із сучасним селом Парутиним у Миколаївській області. Артефакти звідти розпорошені між різними музеями колишнього Радянського Союзу. В Національному музеї історії України також є колекція архітектурної кераміки, зібрана археологами в 1936 — 1940 роках.

Що таке честь? Про це — в історичному аспекті — багато знає історик Наталія Старченко. Вона досліджує життя української шляхти на межі XVI—XVII століть. Пані Наталія — популярна фейсбук-блогерка, чиї історичні оповідки збирають десятки коментарів. Можливо, насамперед тому, що глобальну історію вона розкриває через історії людей, які жили кілька сотень років тому.

У грудні Національний музей історії України відкриє масштабну виставку «Скіфський звіриний стиль: труднощі «перекладу». Виставка присвячена 100-літньому ювілею дослідниці Варвари Іллінської, яка запропонувала новаторське бачення мистецтва скіфів. В експозиції будуть представлені близько сотні творів з колекції НМІУ та його філії — Музею історичних коштовностей України. 

Олексій Толочко є знаним дослідником доби Русі, він викладав у Києво-Могилянській академії та Гарварді, його книжки дають змогу кардинально переоцінити те, що для багатьох «давно відомо» та «очевидно». Так, наприклад, сталося з «Очерками начальной Руси». В цій книжці стверджується, що «Повість временних літ» — тривалий час основне джерело інформації про заснування Київської Русі, є радше цікавим літературним твором, аніж достовірною хронікою.

На початку 1890-х років у Російській імперії скасували державну монополію на друк поштових карток. Тоді й почався бум цього виду сувенірної продукції. Видавництва величезними накладами розгорнули друк поштівок із найрізноманітнішими зображеннями — вітальних із Різдвом чи Великоднем, портретів тогочасних «зірок», видових, порнографічних (останні, звісно, відкрито не продавалися).

У 1980-х роках у Вінницькій області розбудовували зрошувальні системи. Місцеве управління водного господарства профінансувало попередні рятувальні археологічні роботи. Напевно, чиновники й не здогадувалися, яке важливе значення це матиме для науки: на місці майбутніх зрошувальних систем знайшли поховання мідно-кам’яного віку, доби пізньої бронзи, могильники сарматів і невідомих племен.