Антон Богдалов (крайній ліворуч) та Олександр Лук’янов (крайній праворуч) під час монтажу виставки.
Національний музей історії України

Курують виставку завідувач науково-дослідного відділу історії незалежної України Антон Богдалов та старший науковий співробітник музею Олександр Лук’янов. Вони розповіли про те, чим здивує проєкт.

З історії синьо-жовтого прапора

В Україні досі немає закону про державну символіку. Те, яким має бути державний прапор країни, наразі регламентує постанова Верховної Ради від 28 січня 1992 року. Документ описує державний прапор так: «прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого  кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».

В історії синьо-жовтий стяг вперше публічно зафіксували 25 червня 1848 року у Львові: українці Королівства Галичини й Володимирії (тоді – частина Австрійської імперії) вивісили його над міською ратушою як національний символ. Кольори відсилають до прапора Галицько-Волинської держави 13–14 століть: золотий лев спирається на скелю в синьому полі.

Прапор Галицько-Волинської держави.
Джерело: wikipedia.org

З того часу синьо-жовтий прапор набуває поширення як національний символ українців. Особливої ваги це набуло під час подій Української революції 1917–1921 років. Тоді використовували також і жовто-синій прапор, але за часів гетьманату Павла Скоропадського закріпилося сучасне розташування кольорів.

Радянська влада таврувала синьо-жовтий прапор як символ українського націоналізму. Відома історія про те, як 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства (нині Київський національний економічний університет) студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса замість червоного прапора вивісили синьо-жовтий. Через дев’ять місяців КДБ знайшов «порушників», вони отримали, відповідно, три та два роки таборів суворого режиму.

Попри заборони й переслідування, синьо-жовтий прапор зберігався у колективній пам’яті, адже його регулярно використовували в публічних акціях. З набуттям незалежності він легко витіснив з побуту червоно-лазуровий прапор радянської України.

У світі мало прапорів-біколорів, тобто, таких, що складаються з двох кольорів. Серед винятків – Польща, Індонезія, Монако. Саме поєднання кольорів прапора України рідкісне, адже відсутні популярні білий та червоний.

Найдавніші

Наприкінці 1980-х у радянській Україні активізуються національні рухи. Громадські організації та активісти все частіше влаштовують опозиційні акції, що об’єднують українських патріотів. Так, 9 березня 1988 року, у день народження Тараса Шевченка, учасники Українського культурологічного клубу зібралися на одну з таких акцій біля пам’ятника поету в Києві. Активісти вийшли з 30 саморобними прапорцями, які надягали на дерев’яні древка вже перед пам’ятником: так легше було сховати їх від можливого обшуку в дорозі.

На виставці в музеї можна буде побачити синьо-жовтий саморобний прапорець одного з учасників акції – Олеся Шевченка, дисидента та співзасновника Українського культурологічного клубу. На той час він вже відбув п’ять років у таборах суворого режиму за «антирадянську агітацію та пропаганду». Згодом Олесь Шевченко координував чимало резонансних акцій, зокрема, перепоховання Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого 19 листопада 1989 року в Києві.

Під час монтажу виставки. Національний музей історії України

Вже за два роки після акції біля пам’ятника Шевченку синьо-жовтий прапор почали використовувати й офіційно. Це унаочнює стяг, піднятий над будівлею львівської ратуші 3 квітня 1990 року. Рішення про це прийняли на сесійному засіданні Львівської обласної ради, яку очолював В’ячеслав Чорновіл. Зі 128 присутніх у залі депутатів 100 проголосували «за». Щоб закріпити рішення юридично, того ж дня прийняли «Положення про застосування Українського Національного прапора у м. Львові».

Стяг, піднятий над будівлею львівської ратуші 3 квітня 1990 року.
Національний музей історії України

Підняття прапора доручили депутатам Стефанії Шабатурі, Євгенові Шморгуну, Зиновію Саляку, голові Комітету захисту національних символів України Оресту Кареліну та його брату Олегу. На ратушу прапор виносили пластуни. Прапор освятив львівський архієпископ Української греко-католицької церкви Володимир (Стернюк).

Прапори-мандрівники

На початку 1996 року Україна увійшла до елітного клубу держав, які проводять антарктичні дослідження. Тоді 12 перших українських зимівників вирушили до Антарктиди. 6 лютого, за символічний один фунт стерлінгів, Великобританія передала Україні свою станцію «Фарадей». На мапі Антарктиди з’являється українська станція «Академік Вернадський», над якою здіймається синьо-жовтий прапор. Цей прапор урочисто передали музею до 20-ї річниці першої експедиції.

Прапор, піднятий над станцією «Академік Вернадський» 1996 року.
Національний музей історії України

Але, напевно, найбільше мандрував прапор України з яхти «Лелітка», на якій Валерій Петущак здійснив навколосвітню подорож у середині 1990-х років. Науковець був у складі української сотні в Москві в серпні 1991-го під час державного перевороту, організованого радянськими силовиками. Валерій Петущак активний не лише політично, у 1980-х роках він захопився яхтингом. Проголошення незалежності надихнуло його здійснити навколосвітню подорож, щоб розповісти світові про молоду країну. У мандрівку Валерій Петущак вирушив із дружиною Наталією Македон. Експедиція тривала з 1994 по 1998 рік, екіпаж «Лелітки» пройшов близько 30 тисяч миль, три океани, 12 морів, а український прапор побачили у 18 країнах.

Прапор з навколосвітньої мандрівки Валерія Петущака.
Національний музей історії України

Найменший прапор на виставці потрапив найдалі, аж до космосу. Прапорець розміром 10х15 см побував на навколоземній орбіті під час місії Space Shuttle Discovery STS-103 з 19 по 27 грудня 1999 року.

В США існує традиція під час деяких космічних місій брати сувенірні прапорці різних держав на орбіту як корисний вантаж. Зазвичай так вшановують прапори країн, які долучаються до космічних місій та мають спільні проекти з NASA. Такі сувеніри потім можуть презентувати вищому керівництву держав та дипломатам під час важливих міжнародних зустрічей. Відомо про кілька таких синьо-жовтих сувенірів, які побували в космосі. Сувенірний прапор з колекції МІСТ подарували українським дипломатам під час відвідин Космічного центру імені Ліндона Джонсона у Х’юстоні в листопаді 2000 року.

Символи сучасної боротьби

Зранку 26 травня 2014 року з міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва вилетів рейс до Борисполя. Після цього з аеровокзалу евакуювали персонал та пасажирів, а сам він перетворився на місце однієї з найпекельніших битв України та росії. Оборона донецького аеропорту тривала 242 дні, а його оборонців за незламність прозвали кіборгами. 

Серед захисників аеропорту було чимало воїнів 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Прапор з їхніми підписами до музею передав командир взводу матеріального забезпечення бригади Б. О. Крупський.

Прапор з підписами захисників донецького аеропорту.
Національний музей історії України

Про перші роки сучасної війни нагадує й прапор, який до музею передали волонтери Олександр та Вікторія Кононови. Подружжя фермерів з початку російської агресії у 2014-му допомагало українським воїнам, вони привозили їм речі та продукти харчування. Одного разу Кононови випадково заїхали на ворожий блокпост, де їх захопили підтримувані росією бойовики. З 22 липня по 28 жовтня 2014 року подружжя перебувало в полоні. Олександр мав інвалідність, був без руки та ноги. Утім, з чоловіком постійно були охоронці, бойовики остерігалися рішучих дій з його боку. Вікторію відправили прибирати в луганській комендатурі. Там вона і побачила синьо-жовтий прапор, який лежав на підлозі біля входу, щоб ним витирали ноги. Вікторія заховала прапор у підвалі, де перебували полонені, а після звільнення передала його до музею.

Прапор, який Вікторія Кононова вивезла з полону в окупованому Луганську.
Національний музей історії України

Після цих подій Олександр Кононов жив на Житомирщині та Черкащині, де теж займався фермерством, виготовляв сир. Потім чоловік повернувся на Луганщину. В березні 2022 року російські окупанти застрелили його в селі Борівському під Сєвєродонецьком – вдома, в інвалідному візку.

Нині вся Луганська область окупована російськими військовими. Але прийде час, коли над тамтешніми містами та селами замайорять синьо-жовті прапори. А потім завдяки ним розповідатимуть історію нашої спільної перемоги.

***

Виставку «Прапори Незалежності» можна оглянути в Національному музеї історії України (вул. Володимирська, 2) з 24 серпня.

Ви можете не лише побачити державні символи, пов’язані з визначними подіями, але і долучитися до творення історичної оповіді: Олександр Лук’янов пропонує приносити до музею прапори, пов’язані з героїчними і трагічними подіями нинішньої війни.

Марія Прокопенко

Фото на заставці: завідуюча сектором науково-дослідного відділу експозиційно-виставкової роботи музею Ірина Пуля монтує рештки прапора України, знищеного внаслідок боїв за гору Карачун навесні 2014 року. Національний музей історії України