1915 року каски з’явилися в арміях Великобританії та Франції. Французьку розробив військовий інженер та інтендант генерал Огюст Луї Адріан, тому вона отримала його ім’я – каска, або шолом Адріана, а також індекс «М1915» (де М – «модель», 1915 – рік розробки). Цей напівсферичний головний убір мав два козирки ­– передній і задній, та характерний гребінь, що прикривав вентиляційний отвір і, як вважалося назагал, посилював захисні властивості.

Французькі солдати в аргонській траншеї, 1915 рік. На військових – каски Адріана. Джерело: Національна бібліотека Франції (Bibliothèque nationale de France)

Каска виявилася дешевою та простою у виробництві. Вона виготовлялася зі сталевого листа завтовшки 0,7 мм, важила 700–800 грамів і була легшою за  іноземні аналоги. Фарбувалася в синій, попереду розташовувалися емблема з літерами RF (République Française – Французька Республіка) та емблема відповідного роду військ. Каска мала шкіряний підшоломник та ремінь під підборіддя. Вже у вересні 1915 року вся французька армія була забезпечена касками Адріана.

Каска ефективно захищала як проти уламків артилерійських снарядів, так і проти шрапнелі. Англійці підрахували, що застосування такого обладунку в їхній армії зменшило втрати вбитими на 12%, а пораненими – на 28%. Приблизно такі самі результати отримали французи зі своїми касками Адріана, яких до кінця Першої світової війни було виготовлено майже 20 мільйонів.

Оцінили М1915 і в арміях інших держав. Так, їх носили бійці деяких військових частин США, що воювали у Франції, а також польська Блакитна армія Йозефа Галлєра. Прикметно, що майбутній британський прем’єр-міністр Вінстон Черчилль, котрий під час Першої світової війни займав низку посад, пов’язаних з військом, відвідуючи поле бою, надавав перевагу французькому, а не британському шолому.

Підполковник Вінстон Черчилль разом зі службовцями 6-го Королівського шотландського батальйону фузилерів в Плоґштерті на французько-бельгійському кордоні, 1916 рік.
Джерело: commons.wikimedia.org

Каски Адріана за ліцензією випускалися в Бельгії, Італії, Греції, Японії, Мексиці. 1916 року їх почали закуповувати для російської армії (всього було отримано 340 тисяч М1915). Там на них кріпили фронтальну емблему з гербом Російської імперії. У період громадянської війни в Росії касками Адріана були екіпіровані солдати армії генерала Корнілова. Після закінчення війни французькі шоломи було пофарбовано у колір хакі, орла замінено на велику бляшану зірку і передано до Червоної Армії, де їх використовували до 1939 року. Саме такий експонат (щоправда, без будь-якої емблеми) зберігається у фондах Національного музею історії України.

Каска М1915 з колекції Національного музею історії України

До завершення Першої світової війни сталеві каски з’явилися в арміях практично всіх воюючих країн. Найпоширенішими, окрім касок Адріана, були німецькі штальхельми та британські каски Броді (Mark I). Їх модифікації використовувалися на полях битв Другої світової війни, а також у зонах бойових дій до 1970-х років.

Проте сталеві каски, оберігаючи голову від шрапнелі та дрібних уламків, не захищали від прямого попадання кулі чи великого уламку артилерійського снаряда. Все змінилося 1964 року, коли американська компанія DuPont представила матеріал під назвою «параарамідне волокно», відоме сьогодні як «кевлар». Його розробником була американський хімік польського походження Стефані Кволек.

Стефані Луїза Кволек (1923–2014). Джерело: womenofthehall.org

За тієї ж щільності, що й у сталі, вага кевларового аналога була у п’ять разів нижчою. Саме з цього матеріалу почали виготовляти каски нового типу, які захищають голову при падіннях та ударах, від впливу вибухової хвилі, дрібних уламків, рикошетів, потрапляння пістолетних куль та куль іншої легкої стрілецької зброї на вильоті. Кевларові каски різних модифікацій захищають нині українських воїнів, котрі протистоять російському агресору.

Альона Якубець, завідувач науково-дослідного відділу новітньої історії України Національного музею історії України

Колаж на заставці Катерини Бруєвич