Виставку курують завідувач відділу історії незалежної України Антон Богдалов та старший науковий співробітник музею Олександр Лук’янов. Проєкт створено у співпраці з громадською організацією родин загиблих захисників України «Серце назовні». Вони надали інформацію про наших воїнів, а також їхні особисті речі. Завдяки цьому українські військові постають не абстрактними героями на п’єдесталах, як за радянських часів, а чиїмись синами й доньками, які бавилися іграшковими лицарями, малювали, займалися спортом та писали вірші.

Олександр Лук’янов  під час монтажу виставки. МІСТ

Оборона «Азовсталі» стала однією з найвідоміших і найтрагічніших сторінок нового етапу російсько-української війни, яка триває майже дев’ять років. Тож і відкриття проєкту ми приурочили до річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року. Куратори виставки розповіли про концепцію, яка відображає відхід України від радянського буття.

Побудова експозиції 

Виставка розташовується на четвертому поверсі музею. В цьому залі за радянських часів розміщувалася експозиція, присвячена розвиненому соціалізму. Два роки тому в приміщенні почався ремонт, який зупинився через повномасштабну війну. Нині цей пошарпаний великий зал нагадує старий заводський цех. Коли приміщення готували до ремонту, знімали старі обшивку та фарбу, на стінах виявили написи з радянськими гаслами та цитати з постанов КПРС кінця 1970-х років. Команда проєкту залишила ці написи як одну з характеристик радянської епохи та минулого меткомбінату.

Під час монтажу виставки. МІСТ

У експозиції експонати, які ілюструють історію підприємства від часу його заснування до сьогодення, поєднані з фотографіями, зробленими під час боїв на «Азовсталі» бійцем полку «Азов» Дмитром Козацьким (Орестом), а також із особистими речами загиблих героїв. Проте радянські експонати можна буде побачити лише за допомогою ліхтарика – адже сенси, які вони транслюють, вже неактуальні.

Американський слід у радянському будівництві

Історія будівництва «Азовсталі» засвідчує примарність радянських успіхів. Рішення про побудову комбінату було прийнято 1930 року. 1933-го завод дав перший метал. У проєкта такого потужного підприємства немає автора. Але, ймовірно, створення заводу пов’язане з бюро Альберта Кана. Цей промисловий архітектор народився у США, у родині емігрантів із Німеччини. Він багато працював у Детройті, що на початку 20 століття став потужним центром автомобілебудування.

Керівниця відділу новітньої історії України Альона Якубець розповіла про діяльність Альберта Кана в радянському союзі. Туди архітектора запросили, коли 1929 року у Штатах почалась економічна криза. Спочатку з Альбертом Каном підписали контракт на три підприємства – у Сталінграді (сучасний Волгоград), Харкові та Магнітогорську. Архітектор разом зі своєю командою розробив креслення цих підприємств. Після цього радянська влада уклала другий контракт, за яким у СРСР створили конструкторське бюро. Його очолив брат Альберта Кана – Моріц, там працювало 25 осіб. Це бюро розробило креслення для понад 500 радянських підприємств, ключових для першої п’ятирічки.

Під час монтажу виставки. МІСТ

Обладнання для заводу теж постачали із США. За нього розраховувалися доларами. А валюту отримували, продаючи зерно, відібране в селян, або предмети мистецтва та церковні реліквії. По суті, спорудження промислових гігантів виснажувало українське село, індустріалізація коштувала тисячі життів.

Радянські комплекси

В Національному музеї історії України зберігаються десятки предметів, пов’язаних із «Азовсталлю» як промисловим гігантом. Документи ударників праці, їхнє вбрання та фотографії – із експедицій музейників у 1970-ті та 1980-ті роки. Ці речі ілюструють і особливості тодішнього музейництва, коли у пріоритеті була демонстрація успіхів СРСР.

Так, серед досягнень комбінату – виготовлення стану «3600», яке почалося 1973 року. Із листів та плит цього матеріалу 1981-го створили шахту для запуску космічного корабля, а 2012-го – новий саркофаг для ЧАЕС. Також великі радянські підприємства додатково мали робити товари широкого вжитку. На «Азовсталі» виготовляли кришталеві вази – згаданий процес відображено на фото.

Під час монтажу виставки. МІСТ

Ця ера виробничих досягнень напрочуд безлика. Є багато чисел і рекордів поряд із історіями про ударників виробництва, часто перебільшеними пропагандою. Це унаочнюють інсталяції з виробничими деталями, а також два манекени в костюмах сталевара 1950-х та 1970-х років. Манекени без голів уособлюють людей як гвинтиків системи.

«Азовсталь» зазнала всіх лих, які торкнулися України за радянських часів. Першого директора комбінату Якова Гугеля 1937 року розстріляли за «троцькізм», і він був не єдиною жертвою репресій. Комбінат постраждав під час нацистської окупації у Другу світову війну, але в 1940-х відродився. Під час сучасної повномасштабної війни промисловий гігант повністю зруйнували росіяни – спадкоємці радянської імперії.

Знайомимося з героями «Азовсталі»

Про нових героїв «Азовсталі» можна дізнатися, роздивляючись їхні речі. Воїни постають звичайними людьми зі своїми захопленнями, це – кохані діти, про яких розповідають батьки. Наприклад, мати Дениса Дудінова передала його улюблені іграшки – фігурки лицарів, які він збирав у дитинстві. Денис брав участь у Революції гідності, а у травні 2014 року став добровольцем тоді ще батальйону «Азов». На Донеччині звільняв селище Новий Світ, у складі танкової роти прикривав відхід азовців із міста Іловайська, боронив селище Широкине, міста Красногорівку, Мар’їнку, воював на Світлодарській Дузі, виконував інші бойові завдання на території Донецької та Луганської областей. Повномасштабне вторгнення росії в Україну зустрів на посаді заступника командира 1 батальйону оперативного призначення в Широкиному. Загинув 20 березня 2022 року у бою, стримуючи ворога вогнем із станкового протитанкового гранатомета під килимовими бомбардуваннями. Денису був 31 рік.

МІСТ

Одна з вітрин присвячена старшому солдату «Азову» Владиславу Литвиненку. Його мати Віра передала для виставки боксерську рукавичку сина та намальовані ним натюрморти із квітами. Владислав доєднався до полку «Азов» 2015 року, після оборони селища Пісків на Донеччині. У відпустках навчався в Київському національному університеті культури і мистецтв на дизайнера інтер’єру, малював, багато читав, вчився грі на гітарі, любив автомобілі. Захоплювався стрибками з парашутом та пішими походами в Чорнобиль. Владислав Литвиненко брав участь у звільненні селища Широкиного, у боях на Світлодарській дузі, в місті Золотому, селі Гнутовому, місті Попасній, захищав місто Маріуполь. Загинув 23 березня 2022 року за два дні до 28-річчя.

На виставці можна побачити чоботи Владислава. Після загибелі військового один із його побратимів, маючи потребу у взутті, зняв із нього чоботи. В них він потрапив до полону, був обміняний, повернувся додому і віддав чоботи матері Владислава.

Стінопис рівненського художника Андрія Шостака підсумовує те, як змінилося сприйняття «Азовсталі».  

МІСТ

Віддати шану полеглим захисникам і захисницям можна в залі пам’яті. Там розміщено 183 таблички з фотографіями та фактами біографій хлопців та дівчат, які загинули, боронячи Маріуполь від російських окупантів. Ми маємо пам’ятати ціну, яку платимо за звільнення від радянського буття та за свою свободу.

***

Виставка «Азовсталь: нові сенси» в Національному музеї історії України відкривається 24 лютого о 15:00 і триватиме до кінця року з можливістю продовження.

Марія Прокопенко

На заставці – стінопис у просторі виставки під час створення. МІСТ