4 червня 1863 року у селі Шолудьки поблизу міста Немирова (нині – Вінницька область) народився Владислав Владиславович Городецький – зірковий архітектор, представник стилю модерн. Родина Городецьких належала до польської шляхти. Її представники постраждали через участь у другому польському повстанні (1863–1864), а батько майбутнього архітектора втратив свій маєток.
Владислав Городецький навчався у реальному училищі святого Павла в Одесі, а також в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі.
Тридцять років професійної діяльності Владислава Городецького були пов’язані з Україною. Найбільша концентрація будівель за його архітектурними проєктами – у Києві, де він деякий час обіймав посаду міського архітектора.
Городецький починав кар’єру як автор невеликих проєктів, також вносив оригінальні виправлення у креслення колег. Він зарекомендував себе як сміливий новатор, а також успішний бізнесмен, який спочатку прорекламував бетон як новий будівельний матеріал, а пізніше створив підприємство з його виробництва.
Поштівка із зображенням караїмської кенаси. 1903 рік. МІСТ
До знакових будівель у Києві, створених за проєктами Владислава Городецького, належить караїмська кенаса. Караїмізм є релігійною течією, що виникла на основі юдаїзму. На той момент у Києві існувала караїмська громада, яка мусила винаймати приміщення. До неї належали Соломон та Мойсей Когени, власники успішного підприємства з виробництва сигар та папірос, які вирішили профінансувати будівництво храму. Творцем архітектурного проєкту кенаси був Владислав Городецький, до нього долучився інженер Антон Страус та скульптор Еліо Саля. Будівля споруджена у неомавританському стилі та за останнім словом техніки: із декором-імітацією різьблення по каменю, куполом зі шпилем та вітражами, а також сучасною системою парового опалення, вентиляцією й електричним освітленням.
Світлини новаторської будівлі потрапили на численні поштівки, дві з яких, надруковані в 1903 і 1915 роках, є частиною зібрання Національного музею історії України (МІСТ).
Поштівка із зображенням караїмської кенаси. 1915 рік. МІСТ
Кенаса діяла як караїмський храм 20 років – із 1902-го по 1922-й, коли радянська влада припинила діяльність релігійної громади. Із того часу в кенасі діяли переважно освітні та культурні установи. У 1960-х роках провели реконструкцію будівлі, яка потребувала ремонту. Внаслідок цього зникли купол та оригінальна огорожа навколо, було замуровано вітражі та розібрано автентичну сталактитову стелю, визнану аварійною. Нині будівля потребує реставрації, про необхідність якої йшлося ще у 2019 році.
«Київська історія» Владислава Городецького завершилася 1920 року, з окупацією Києва більшовиками. Наступні вісім років він провів у Польщі, спроєктував низку будівель та долучився до реконструкції палацу в містечку Вишнівець (нині – територія Тернопільської області). З 1928 по 1930 рік. архітектор працював у Ірані на запрошення американської компанії, котра розбудовувала в країні залізничну інфраструктуру. У Тегерані Городецький спланував будівлю залізничного вокзалу, йому ж приписують авторство архітектурного проєкту палацу шаха Рези Пехлеві, проте це не доведено.
На 66-му році життя у Владислава Городецького стався інфаркт, і 3 січня 1930 року він відійшов у засвіти. Поховали митця в католицькій частині християнського кладовища у Тегерані.
В Україні, вже після відновлення незалежності, пам’ять про архітектора вшанували – на його честь перейменували вулиці, з’явилися меморіальні дошки та бюст, викарбували ювілейні монети до 150-річчя з дня народження, «Укрпошта» випустила марковий аркуш та блок марок (2014 і 2021 років відповідно). На марковому листі зображені найвідоміші київські пам’ятки архітектури, створені Владиславом Городецьким, і серед них – марки номіналом у 2 гривні із зображенням караїмської кенаси.
Підготувала Надія Кравченко, наукова співробітниця Національного музею історії України
