Поштівка з портретом Миколи Міхновського. Друга половина 1940-х років, Німеччина

31 березня 1873 року на Полтавщині в родині сільського священика народився політичний і громадський діяч, ідеолог самостійницької течії в українському русі початку 20 століття та організатор війська Микола Міхновський.

Освіту здобув у Прилуцькій гімназії. Після її закінчення 1890 року вступив на юридичний факультет Київського університету святого Володимира. Під час навчання приєднався до таємної студентської політичної організації  «Братерство тарасівців» (1890–1893). Був автором її програмного документа  «Кредо молодого українця», в якому, зокрема, написав: «Нашому поколінню належить створити українську національну ідеологію для боротьби за визволення нації і для створення своєї держави». 

Після закінчення університету Микола Міхновський займався адвокатською практикою: спочатку в Києві, від 1899 року – в Харкові. Брав активну участь в українському громадсько-політичному житті. Зокрема, 1900 року для Революційної української партії написав програмну декларацію під назвою «Самостійна Україна». Вперше її видали окремою брошурою в рік написання у Львові, вдруге – 1917-го у Вецлярському таборі полонених українців (Німеччина) за сприяння організації Союз визволення України. Саме цей варіант зберігається в колекції Національного музею історії України (МІСТ).

Брошура Миколи Міхновського «Самостійна Україна». 1917 рік, Німеччина. МІСТ

У декларації автор обстоював державну самостійність України на етнографічній українській території, вважаючи це головною умовою існування української нації. Основна ідея брошури – «одна, єдина, нероздільна, вільна самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ», спричинила революційний перелам у політичній думці тогочасної української інтелігенції та сприяла початку нового етапу національного відродження.

Під час Першої світової війни Микола Міхновський разом із однодумцями розробив програму творення українського війська, яку з початком Української революції 1917–1921 років активно втілював у життя. Зокрема, 16 березня 1917 року заснував Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка, до якого входили прихильники самостійності України. Також Микола Міхновський був одним із організаторів 1-го українського полку імені Богдана Хмельницького, що згодом завзято боровся з червоноармійськими загонами.

Після поразки Української революції жив на Кубані, вчителював, працював у кооперації. 1924 року Микола Міхновський повернувся до Києва, де його заарештувало Державне політичне управління УСРР. Після кількох днів допитів опинився на волі. Наступного дня після звільнення начебто наклав на себе руки, проте обставини смерті досі не з’ясовані.

Підготувала Альона Якубець, завідувач відділу новітньої історії України Національного музею історії України