У вестибюлі музею стоїть невелика вітрина в якій експонуються речі одного з сотень тисяч українців добровольців, що стали на захист України від російського вторгнення. Це речі Олександра Гардашника, його дружина Вікторія є нашою колегою, вже кілька років вона працює адміністратором в музеї. Завжди усміхнена та відкрита вона зустрічає гостей музею та організовує обслуговування відвідувачів.

24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення росії на територію України, Олександр Гардашник з дружиною поїхали до доньки з онуком, аби бути разом. «Коли я ранком прокинулась, то чоловіка вже дома не було. 25 лютого він пішов у військкомат, чи на дільницю, де записувались добровольці», – розповіла Вікторія. Чоловіка зарахували до лав 207 окремого батальйону ТрО м. Києва. Разом з побратимами брав участь у боях за Бучу, с. Стоянку та Київ.

Після звільнення Київщини, Олександра направили на військові навчання на Яворівський полігон. 27 червня Олександра зарахували кулеметником-навідником до 65-ї окремої механізованої бригади, яка виконує бойові завдання в Запорізькій області, частково окупованої російськими військами.

Олександр отримав позивний «Батюшка» від побратимів за свою мудрість. Поруч з ним були молоді хлопці, які радились та прислухались до його слів, як до батьківських порад. Зі слів побратимів, Олександр був сміливим, вірним товаришем з яким без вагань можна йти у бій.

Вікторія дуже хвилювалася, коли Олександр почав виконувати завдання на «нульових» позиціях, на що той відповідав: «Там теж люди і їх потрібно захищати!». При розмові з ним ніколи не можна було допускати песимізму! Це була впевнена віра патріота України в перемогу!

Загинув Олександр 10 листопада внаслідок російського артилерійського обстрілу в місті Оріхове, Запорізької області…