12 березня 1863 року в Санкт-Петербурзі народився Володимир Іванович Вернадський – науковець, мислитель, перший президент Української Академії наук.

Дитячі роки Володимира Вернадського пройшли в Харкові. У 1885 році він закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету. Протягом 1888–1890 років подорожував Європою, працюючи в Мюнхені та Парижі.

Після Лютневої революції 1917 року Володимир Вернадський обійняв посаду заступника міністра освіти в Тимчасовому уряді, а в листопаді того ж року, після приходу більшовиків до влади, переїхав на територію України і жив у Полтаві та Києві.

У 1918 році в Києві Володимир Вернадський очолив комісію з розробки законопроєкту щодо створення Української Академії наук, а при ній – Національної бібліотеки, Національного музею та інших наукових інституцій. 14 листопада 1918 року гетьман Павло Скоропадський підписав «Закон Української Держави про заснування Української Академії наук у м. Києві» та затвердив її статут, штати й установи. Володимир Вернадський став першим президентом Української академії наук: його обрали на спільному зібранні УАН 27 листопада того ж року.

Володимир Вернадський був засновником багатьох наукових напрямів: біогеохімії, гідрогеології, геохімії, геохімії ландшафтів, генетичної мінералогії, радіології, наукознавства та вчення про живу речовину. Він став основоположником теорій біосфери і ноосфери.

Підготувала Олена Кохан, старша наукова співробітниця Національного музею історії України