Лицевий бік пам’ятної медалі, випущеної до 500-ліття «Прогностичної оцінки поточного 1483 року» Юрія Дрогобича. Фото В. С. Білецького,
7 лютого 1483 року побачила світ перша українська друкована книжка. Нема нічого дивного в тому, що її видали в Римі латинською мовою. Книжка мала назву «Iudicium prenosticon Anni MCCCCLXXX III currentis Magistri Georgii Drohobicz de Russia almi studii Bononiensis artium et medecine doctoris» («Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Георгія Дрогобича з Русі доктора мистецтв і медицини славетного Болонського університету»).
Цього видатного автора, вихідця з українських земель, звали Георгієм (Юрієм). Дрогобич – його псевдонім, утворений від назви рідного міста. Батьком ученого був Михайло Донат (Michael Donat), дрогобицький міщанин. На одному з останніх рукописних документів Юрія зазначено його прізвисько або прізвище – Котермак. Із приводу походження цього прізвища та щодо етнічних коренів славетного автора точаться дискусії. Нині в населених пунктах біля Дрогобича (у Стебнику і Трускавці) зафіксовано прізвище Котермус, найближче до Юрієвого. Прізвище Котермак має український суфікс -ак, однак основа, ймовірно, неслов’янського походження. Цілком можливо, що це українізований варіант зафіксованого німецького прізвища Kottermann або Kottermaier. Утім, незалежно від етнічних коренів, Юрій Котермак чітко визначав своєю батьківщиною Русь – тобто Руське воєводство Корони Польської. Ба більше, у «Прогностичній оцінці поточного 1483 pоку» він ставить Русь на один рівень із Польщею, Угорщиною чи Валахією, тож вважає її не провінцією, а повноцінною країною.
Архігімназія – одна з головних будівель Болонського університету.
1468 року майбутній учений вступив на факультет вільних мистецтв Краківського університету. Він був одним із тих небагатьох студентів, які завершували повний цикл студій. 1470 року Юрій отримав ступінь бакалавра, а 1472-го – магістра. У 15 столітті у Європі вже склалася (і надалі розросталася) мережа вищих шкіл, між якими налагоджувалися «студентські» шляхи. Для русинів-українців найближчим університетом був Краківський. А звідти пролягав шлях до університетів інших країн.
Після отримання звання магістра Юрій Котермак виїхав до Італії, де продовжив навчання у Болонському університеті. Там він здобув ступені доктора вільних мистецтв і медицини. Надалі уродженець Дрогобича залишився там працювати, викладав астрономію або астрологію – тоді це вважалося однією наукою. На той час Болонський університет поділявся на дві корпорації з окремим ректором у кожній. Одна з них об’єднувала студентів-юристів, друга – решту. Цю другу корпорацію називали «університетом медиків і артистів». Її ректором у 1481–1482 навчальному році обрали Юрія Котермака.
Відомо кілька творів славетного уродженця Дрогобича. Це астрологічні праці: прогнози руху планет і затемнень, а також передбачення подій на основі спостережень за небесними об’єктами. Тільки одна праця була опублікована – астрологічний прогноз на 1483 рік. Основним змістом тексту є передбачення успіхів та невдач у різних сферах для країн і міст (переважно європейських), релігійних груп (християн, юдеїв та мусульман) і окремих діячів (наприклад, Папи Римського та імператора Священної Римської імперії), а також загальне передбачення погоди. Кожен, хто знайомий із сучасними масштабними астрологічними прогнозами на рік, легко впізнає жанр – за 500 років він не надто змінився.
У своїх працях Юрій Дрогобич продемонстрував знання творів античних класиків, зокрема Аристотеля і Клавдія Птолемея, арабських астрономів та європейських учених Середньовіччя. Його тексти добре ілюструють тодішні астрономічні та географічні уявлення, вміння автора робити складні обчислення та його загальний рівень знань про природу.
Юрій Котермак досяг вершини кар’єри у Болоньї, а в середині 1480-х років повернувся до Кракова, де почав викладати астрономію та медицину. За свій високий професіоналізм він здобув звання королівського лікаря, найвище для медиків того часу. Вчений помер 4 лютого 1494 року у Кракові, де й похований.
Підготував Вадим Арістов, науковий співробітник Національного музею історії України
