Світлина поета Марка Вороного з колекції Національного музею історії України
27 жовтня 1937 року в Карелії в урочищі Сандармох почалися масові розстріли в’язнів ГУЛАГу, що тривали до 4 листопада. Серед 1111 українців, яких убили в ці дні, були священики, письменники, офіцери армії УНР. Зокрема, режисер Лесь Курбас, історик Сергій Грушевський, письменники Микола Зеров, Микола Куліш та Валер’ян Підмогильний, поет Марко Вороний, колишній міністр освіти УНР Антін Крушельницький, католицькі священики Йосип Карпинський, Петро Вейґель та багато інших українців, яких радянська влада вважала здатними до спротиву. Внаслідок цих розстрілів, а також арештів і репресій проти українців у інших місцях Радянського Союзу, було знищено ціле покоління патріотів України, що ввійшло в історію під назвою «Розстріляне відродження».
Режисер Лесь Курбас. Національний музей історії України
Масові репресії проти української інтелігенції почалися ще на початку 1930-х. Арешт Михайла Ялового та самогубство Миколи Хвильового у травні 1933 року вважаються їхнім початком. 5 серпня 1937-го вийшла постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи», після чого почалися «чистки» за сфабрикованими справами без суду та слідства.
Письменник Валер’ян Підмогильний. Національний музей історії України
Дехто із представників української інтелігенції, щоб уникнути репресій, вирішив зовсім припинити будь-що писати проти радянської влади, хтось емігрував, хтось, навпаки, почав прославляти партію, а комусь навіть пощастило вижити в таборах і повернутися додому, але таких було небагато. Більшість із тих, хто сидів у радянських таборах, розстріляли або наприкінці 1930-х років, або на початку Другої світової війни. Зокрема, 28 жовтня 1942 року розстріляли відомого українського мистецтвознавця, музейника і пам’яткоохоронця Федора Ернста, заарештованого ще 23 жовтня 1933-го.
Підготувала Олена Кохан, старша наукова співробітниця Національного музею історії України
