Миколи Біляшівського, кінець 1910-х років. Національний музей історії України

24 жовтня 1867 року в Умані в родині священика народився етнограф, археолог, мистецтвознавець та один із фундаторів нашого музею Микола Федотович Біляшівський.

Середню освіту він здобув у Другій київській гімназії, вищу – в Київському та Новоросійському університетах. За освітою – юрист, проте ще під час навчання в гімназії часто відвідував Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії, де зацікавився нумізматикою та музейництвом. Разом із Вікентієм Хвойкою брав активну участь у археологічних розкопках Кирилівської стоянки в Києві, де знайшли величезну кількість предметів різних епох: неоліту, трипільської культури, давньоруського часу та інших. Згодом ці матеріали стали основою колекції Музею старожитностей та мистецтв, першим директором якого 1902 року став Микола Федотович. І саме цей заклад став попередником Національного художнього музею України та Національного музею історії України.

Микола Біляшівський активно долучався до створення музею, а 1 лютого 1905-го завдяки його величезним зусиллям відкрилася кустарна виставка. На ній представили вироби гончарства, плетіння, ткання, вишивки, різьблення по дереву, вироби з рогу та кістки, металеві вироби, писанки, скло, каміння, фаянс. Більшість експонатів після закриття виставки 1 травня 1906-го залишилися в музеї та склали основу його етнографічного відділу.

Оскільки Микола Біляшівський цікавився мистецькими виробами селян, із його ініціативи співробітники музею продовжили збір вишивки, килимів, гончарних виробів. Значна частина цієї великої збірки нині належить до колекції Національного музею історії України. Серед згаданих предметів – рушник, знайдений Миколою Біляшівським у 1920-х роках на межі Київщини та Полтавщини (на фото).

Микола Біляшівський був також засновником і керівником Київського кустарного товариства, комісаром із охорони пам’яток Київської губернії, керівником відділу музеїв та охорони пам’яток Генерального секретаріату Центральної Ради, керівником етнографічної секції відділу мистецтв Народного комісаріату освіти УРСР, фундатором історико-краєзнавчого музею Волині в місті Городку (сучасного краєзнавчого музею) та багатьох київських музеїв.

Крім цього, Микола Біляшівський – автор понад 300 наукових праць та публікацій, укладач українсько-російських діалектних словників волинських говірок. Був активним діячем пам’яткоохоронного руху, одним із засновників Київського товариства охорони пам’яток старовини та членом багатьох наукових і краєзнавчих товариств.

Підготувала Олена Кохан, старша наукова співробітниця Національного музею історії України