Фрагмент картини польського художника Яна Матейка «Битва під Грюнвальдом» (1878).
15 липня 1410 р. відбулась битва під Грюнвальдом, під час якої об’єднані сили Королівства Польського та Великого князівства Литовського завдали поразки війську Тевтонського Ордену, припинивши його експансію на землі Литви. Хоча битва остаточно не завершила тривале протистояння з лицарями-хрестоносцями, загибель в бою великого магістра Ульріха фон Юнгінгена та верхівки Ордену підірвали його військову та фінансову могутність. Польсько-литовські війська очолювали король польський Владислав ІІ Ягайло та його двоюрідний брат Вітовт – Великий князь Литовський. У складі цих армій перебували й військові підрозділи зі Львівщини, Холмщини, Галичини, Поділля, Волині, Сіверщини та Київщини – загалом понад 40 хоругв з земель Русі, що робить перемогу під Грюнвальдом знаковим епізодом української військової історії.
Зображення золотоординського вершника кінця XIV ст. Худ. І. Дзись. За матеріалами праць А.Кірпічнікова, Ф.Медведєва та реконструкціями М.Гореліка.
На боці польсько-литовського війська воювала й татарська кіннота, яку очолював син золотоординського хана Тохтамиша – царевич Джелал ад-Дін, майбутній хан Золотої орди. Ядром татарської кінноти була важкоозброєна кавалерія, вершники якої мали захисні обладунки, а коні були вбрані у броньовані попони та захисні маски.
Захисна залізна маска коня з курганного поховання у с. Ромашки, на Київщині. XIV–XV ст. Національний музей історії України.
У музеї зберігається досить рідкісний кінській захисний шолом кінця XIV – початку XV ст., виявлений відомим археологом В. Хвойкою у с. Ромашки (нині – Рокитнянського р-ну Київської обл.) під час розкопок на початку ХХ ст. курганного поховання вершника з конем. До музею цей артефакт передав відомий меценат Б. Ханенко. Дослідники припускають, що він міг бути виготовлений у Сирії чи Єгипті, про що свідчать аналогічні кінські шоломи XIV–XV ст., представлені у зібраннях найбільших музеїв світу. На терени України ця деталь спорядження бойового коня могла потрапити внаслідок торгівлі зі Сходом, або ж разом з татарськими загонами, яких активно приймали на службу володарі Великого князівства Литовського для захисту степових кордонів чи супроводу посольств до Орди.
Підготували Олена Попельницька, провідний науковий співробітник відділу історії України 14 – поч. 20 ст., та Олексій Савченко, старший науковий співробітник відділу історії України 14 – поч. 20 ст.
