12 липня православні та греко-католики відзначають за григоріанським календарем День святих апостолів Петра та Павла. В народі його також іменують святом Петра, Петропавловим днем, Петровим святом, Петровим днем.
Новий Заповіт оповідає, що апостол Петро народився в Галілеї, де займався рибальством. У вирішальну хвилину відрікся від свого учителя Ісуса Христа, але отримав прощення після його Воскресіння. Проповідував від Вавилона до Рима. У столиці імперії у 65 році він помер мученицькою смертю. Апостол Павло не був учнем Ісуса. За Новим Заповітом, він проповідував християнство в Азії, Іспанії, Британії, Італії. Страчений (обезголовлений) у Римі. День пам’яті Петра і Павла пов’язують із перенесенням мощів святих у Римі 12 липня (29 червня за старим стилем) 258 року.
У народі з Петровим днем пов’язано чимало звичаїв та вірувань. Так, після (зрідка – до) Петра в Україні розпочиналися жнива та сінокоси. Траплялося, що початок жнив спеціально приурочували до свята або до дня напередодні чи після. Деякі повір’я живі досі. Наприклад, у колишньому Попаснянському районі Луганської області вважали, що зібраний до Петра й Павла часник зберігається краще. Одним із важливих елементів святкування було особливе пошановування пастухів: уранці їх обдаровували найкращою їжею, давали випивку, а часом ще й нову одежину. Дарунок іноді мав спеціальну назву – зозуля або мандрига.
До свята готували спеціальні страви: варили першу молоду картоплю, борщ із молодої городини, вареники із сиром, пекли млинці, сирники чи мандрики (мандриги). Останні є особливістю цього свята. Їх роблять із борошна, додаючи трохи масла та солі, яйця. Замішують тісто і печуть невеличкі пампушки чи коржики. У мандрики можна додавати варення, вишні, сливи, полуниці, малину, аґрус і навіть капусту.
Важливе місце в петрівській обрядовості посідають народні уявлення про те, чому зозуля перестає кувати після свята Петра: її пташки б’ють за те, що не висиджувала сама своїх дітей (Рівненська область); зозуля вишнею вдавилася (Луганська область) або мандрикою (у більшій частині України).
Метеорологічні прикмети вказували: якщо зозуля припиняла кувати ще до свята Петра, це віщувало холодну та суху осінь і ранню та холодну зиму. Якщо ж її кування було чути ще якийсь час після 12 липня – очікували теплої та дощової осені й пізньої та теплої зими.
У цей день заведено молитися перед іконою святих. У колекції Національного музею історії України зберігається образ «Святі апостоли Петро та Павло», що датується другою половиною 19 століття. На дошці на золотавому тлі зображені у повний зріст напівобернені один до одного апостоли. Петро (зліва) у лівиці тримає ключі від раю. Угорі в центрі над хмарами на золотавому тлі в напівсфері розміщено поясне зображення Христа, який правицею благословляє.
Підготував Сергій Сіренко, провідний науковий співробітник Національного музею історії України
