9 листопада 1891 року народився відомий український музейник, мистецтвознавець та пам’яткоохоронець Федір (Теодор-Ріхард) Людвигович Ернст. Свій освітній шлях він розпочав у Глухівській гімназії (1901—1909), після закінчення якої навчався на філософському факультеті Берлінського університету. У 1910 році Федір Ернст вступив до Київського Університету святого Володимира на кафедру історії мистецтв. У період навчання познайомився з Миколою Біляшівським і Данилом Щерабківським, підготував конкурсну працю «Київська архітектура XVII—XVIII віків», вигравши золоту медаль.

Федір Ернст, 1910-ті рр.

Із початком Першої світової війни, як німецький підданий, заарештований і висланий до Оренбурзької губернії, звідки повернувся вже після революційних подій 1917-го. Здобувши університетську освіту, Федір Ернст продовжив займатися науковою роботою, а в 1918 році увійшов до складу Комітету з розгляду питань дослідження, ремонту й реставрації Софійського собору.

Найбільш плідний період професійного життя Ернста припав на 1920-ті роки. Був людиною багатогранною – встигав займатися і наукою, і пам’яткоохоронною діяльністю, і музейною справою. Так, у 1919 році його призначили вченим експертом Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини. 27 лютого 1926 року, як крайовий інспектор, Федір Людвигович очолив засновану Київську інспектуру охорони пам’яток культури. Перебуваючи на цій посаді, він планував створити заповідник «Київський Акрополь», куди мали увійти Софійський собор, Десятинна, Георгіївська та Андріївська церкви, Михайлівський монастир, щоб захистити історичні памʼятки від руйнування більшовицькою владою. На жаль, це йому зробити не вдалося.

Михайлівський монастир

У 1926—1930 роках Федір Ернст був дійсним членом академічної кафедри історії українського мистецтва Всеукраїнської Академії Наук (ВУАН), займаючи посаду наукового співробітника. На початку 1920-х входив до складу Комісії зі створення Всеукраїнського музейного містечка, Київської картинної галереї та Музею мистецтв ВУАН (сучасного Національного музею мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків).

Десятинна церква

Дуже багато роботи Федір Людвигович зробив для поповнення колекції нашого музею. Так, протягом 1923—1933 років він очолював художній відділ Всеукраїнського історичного музею імені Тараса Шевченка, створивши за цей час 10 виставок із предметів, що були зібрані для музею і виставлені для огляду вперше. Першою його виставкою стала експозиція українського портрета, що відкрилася в 1925 році. У трьох залах музею було розміщено 260 портретів XVII — початку ХХ століття, частина з яких сьогодні є окрасою колекції нашого музею. На основі цієї виставки було підготовлено каталог, який сьогодні знаходиться в бібліотеці Національного музею історії України.

Український портрет : виставка українського портрету XVII — XX ст. / Д. Щербаківський, Ф. Ернст; Всеукраїнський історичний музей ім. Т. Шевченка. — Київ: Держ. Трест «Київ Друк», 1925. — 64 с. : іл

У 1933 році Федора Ернста було звільнено з музею і заарештовано, а 29 травня 1934-го рішенням судової «трійки» при колегії ДПУ УСРР його засудили до трьох років виправних робіт на будівництві Біломор-Балтійського каналу. 28 жовтня 1942 року, вже після початку Другої світової війни, Федора Людвиговича було розстріляно як «німецького шпигуна».

Підготувала Олена Кохан, наукова співробітниця музею