Три роки тому в лікарні «Феофанія» після тривалої хвороби помер видатний український політичний діяч, дипломат, дисидент, борець за незалежність України Левко Лук’яненко.
Левко Григорович Лукʼяненко народився 24 серпня 1928 року у селі Хрипівці Городянського району Чернігівської області в селянській родині. Він був найстаршим із чотирьох дітей. У 1944 р. після закінчення місцевої школи хлопця відправили до Городнянського райвійськкомату для двотижневого військового вишколу, звідки забрали до лав Червоної армії. У період армійської служби Левко Лук’яненко вирішив стати на шлях боротьби за незалежну України. У Австрії він спостерігав, як ешелони вивозили українську пшеницю у європейські країни, а в цей час українці помирали з голоду.
В 1958 році Левко Лукʼяненко створив із однодумцями підпільну партію – Українську робітничо-селянську спілку (УРСС). 1960-го у Львові відбулася перша організаційна зустріч Спілки, а вже 21 січня 1961 року заарештували більшість її членів. У травні 1961-го Львівський обласний суд засудив Левка Лук’яненка до розстрілу за статтею 56 ч. 1 і 64 КК УРСР. Звинувачення побудували на першому проєкті програми УРСС. За 72 доби Верховний суд замінив розстріл 15 роками позбавлення волі. Відбував кару Левко Григорович у Мордовії в таборі суворого режиму та Володимирській в’язниці.
У 1977 році його знову заарештували вже як члена Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод та засудили до 10 років ув’язнення і 5 років заслання як особливо небезпечного рецидивіста. Левко Григорович оголосив голодування, відмовився від громадянства та не давав свідчення. У березні 1988 року його заочно обрали головою відновленої УГГ, яка діяла як Українська Гельсінська спілка (УГС). Указом Президії Верховної Ради від 30 листопада 1988 р. Левка Лук’яненка виправдали і звільнили із заслання. На початку 1989-го він повернувся до України. На перших демократичних виборах у УРСР у березні 1990 року Левка Григоровича обрали народним депутатом.
Прийняття Акта проголошення незалежності 24 серпня 1991 року стало однією з найважливіших подій у історії України. За кілька годин після цього історичного голосування на Софійській площі в Києві перед тисячами людей текст документа зачитав його автор – Левко Лук’яненко. День прийняття Акта незалежності він називав найщасливішою миттю свого життя. Символічно, що саме 24 серпня є днем народження Левка Лук’яненка.
18 червня 1992 року Левко Григорович склав повноваження депутата Верховної Ради України й залишив посаду голови Української Республіканської партії у зв’язку із призначенням Надзвичайним і Повноважним послом України в Канаді.
В зібранні Національного музею історії України зберігається дипломатичний костюм Левка Лук’яненка, який він одягнув на урочистості з нагоди першої річниці незалежності України. В листопаді 1993 року через незгоду з політикою уряду України подав у відставку та повернувся на батьківщину. В цей час розпочалися перемовини із РФ про розподіл Чорноморського флоту, а також загострилася політична криза в Україні.
В останні роки життя Левко Григорович активно підтримував наших воїнів на російсько-українській війні, їздив на фронт, проводив зустрічі та лекції з молоддю.
Підготував Олександр Лук’янов, старший науковий співробітник музею
