В 1651 році на українських землях Речі Посполитої численні порушення Зборівського мирного договору коронними військами і козаками призвели до відновлення бойових дій Хмельниччини. Керівництво Речі Посполитої знову (як і в 1649 р.) вирішило атакувати Гетьманщину: із заходу коронною армією, а з півночі — литовською. Б. Хмельницький, усвідомлюючи реальну небезпеку удару з півночі, доклав чималих зусиль для стримування армії литовського гетьмана Януша Радзивілла. На північ Чернігівщини стягнули значні сили (20—30 тис. козацької піхоти і 12 тис. татарської кінноти) під загальним керівництвом чернігівського полковника Мартина Небаби. На територію ВКЛ за наказом гетьмана зайшло кілька потужних козацьких підрозділів, які, зокрема, взяли у облогу Гомель. Також Б. Хмельницький вдавався до активних дипломатичних заходів, намагаючись переконати литовського гетьмана не розпочинати бойових дій проти козаків.<
Битва під Лоєвом 1651 р. Малюнок А. ван Вестерфельда. Україна. 1651 р.
Проте в 1651 році коронна армія перемогла у битві під Берестечком (28—30 червня). А на початку липня до Лоєвської переправи підійшло литовське військо. Литовському гетьманові вдалося перехитрити козацьких послів (ті вирішили, що він погодився не атакувати Гетьманщину), навіть більше, один із його кінних підрозділів зайшов у тил до козаків біля Лоєвської переправи. Атака литовців (із переду та з тилу) 6 липня 1651 року швидко зім’яла 300-особовий підрозділ козацької залоги на Лоєвській переправі й дозволила литовській армії (12800 осіб) почати швидку переправу через Дніпро.
Зразки зброї, яку використовували на території України в XVII—XVIII ст. Із зібрання Національного музею історії України
Про литовську атаку на переправу швидко повідомили чернігівському полковнику Матрину Небабі. Він, маючи в розпорядженні 15 тис. війська, сподівався, що основні литовські сили ще не переправилися, і, рухаючись від містечка Ріпок, вдарив по литовських частинах. Проте Янушу Радзивіллу на той час вже вдалося переправити на козацький берег три хоругви кінноти, стрімкий удар якої в незахищені фланги війська М. Небаби й вирішив долю битви. Козаки, які не очікували атаки збоку, дезорганізувалися, зазнали великих втрат і почали відступати. В цій битві загинув і сам М. Небаба. За одним зі свідчень, у бою він отримав поранення правої руки, проте переклав шаблю в ліву і продовжив рубатися до кінця.
Мартин Небаба. Малюнок А. ван Вестерфельда. Україна. 1651 р.
Поразка козаків у Лоєвській битві 1651 року відкрила шлях литовській армії на Київ і суттєво ускладнила становище козацької України. В цьому поході в Україну литовського гетьмана супроводжував його придворний художник Абрахам ван Вестерфельд, який залишив малюнки батальних сцен та унікальні зображення Києва 1651 року.
Підготував Анатолій Бараннік, науковий співробітник музею
