15-й рік поспіль Україна святкує Всесвітній день вишиванки, який відзначається щороку в третій четвер травня. Цього року він припадає на 20 травня.
Вишиванка — це те, що асоціюється саме з українською культурою та її історією. Вона є одним із найдавніших елементів одягу, який проіснував на всій території України майже до початку ХХ ст. Українська сорочка кінця ХІХ – початку ХХ ст. мала велику кількість локальних варіантів крою та орнаментації і відповідала одному або одразу кільком цільовим призначенням. Це й колоритно оформлені святкові сорочки, і стриманіші пожнивні, і повсякденні.
Контрастними і яскравими є вишиванки Київщини. До фондового зібрання Національного музею історії України належить дуже різноманітна колекція вишитих українських сорочок. Але особливої уваги заслуговує жіноча вишита сорочка з села Нові Петрівці Київської губернії, яку в 1911 році вишила для себе Степанченко Катерина Гнатіївна. На прикладі цієї сорочки розглянемо особливості, які притаманні українським сорочкам загалом і Київському регіону зокрема. Як і по всій території України сорочки Київщини виготовляли з різних тканин: бавовняної, конопляної, лляної. Сорочка з Нових Петрівців зшита з вибіленої лляної тканини. Стан сорочки – суцільний, тобто додільний, який був обов’язковим для святкових або обрядових вишиванок. За варіантами крою, ця сорочка має плечові прямокутні вставки (уставки).
Уставкові сорочки були відомі ще давнім слов’янам. Плечові вставки – це прямокутні або трапецієподібні шматки полотна, які вшивали між передньою та задньою пілками по основі або по підтканню стану сорочки. Саме сорочка зі вставками, вшитими по основі, здавна визнана дослідниками суто українським типом крою. Вставки значно розширювали плечову частину і давали можливість зробити об’ємнішими горловину та рукави. Вишивальниця акуратно пришила рукав до вставки, призбируючи його у дрібні збори – пухлики.
Вишита сорочка кольоровими бавовняними нитками (заполоччю) технікою «хрестик». Цю техніку на території України активно почали використовувати з середини ХІХ ст. Кольорова гама вишиванки – сполучення червоного та чорного кольорів, символів радості й журби, неодноразово оспіваних в українських народних піснях. Орнаментальна композиція складається з геометрично-рослинного орнаменту, який був властивий вишивкам Київщини. Уставка рукава вишита геометричним орнаментом, основний елемент якого – восьмипелюсткова розетка. А сам рукав вишитий рослинним візерунком із натуралістичних квітів, який характерний для так званого брокарівського стилю, який найбільше поширився саме на Київщині. Такий квітковий орнамент разом із вишивкою хрестиком стрімко став популярним завдяки рекламному ходу засновника парфюмерно-косметичної компанії «Товариство Брокар и Ко» Генрі Брокару. Француз за походженням, він почав займатися виготовленням дешевого гліцеринового мила з 1864 року. Успіхові молодого фабриканта сприяли підприємливість та винахідливість його дружини – Шарлотти Реве. Мабуть, саме їй належала ідея заохочувати покупців так званими преміями. Шматки мила «Брокар и Ко» загортали у яскраві обгортки, на яких друкували схеми орнаментів для вишивання хрестиком. Брокарівське мило було дешевим (один брусок коштував 1 копійку), а схеми вишивки – надзвичайно простими, тому їх швидко полюбили жінки. І ці схеми вишивки поступово витіснили інші народні орнаменти.
Техніка хрестика створювала широкі можливості колірної розробки та більш реалістичного трактування рослинних мотивів. Вона давала змогу швидко заповнювати вишивкою площу виробу, а наявність готового малюнка значно полегшувала роботу. Сухі, натуралістичні зразки, далекі від народного мистецтва, зіграли негативну роль у розвитку української вишивки.
Проте, завдяки червоно-чорному рослинно-геометризованому та квітковому орнаменту, який густо вкриває площини рукавів, жіночі сорочки Київщини залишаються святковими, яскравими зразками української вишивки. І, яку б вишивку не створювали народні вишивальниці, у своїх творах вони завжди відображали, притаманний народному мистецтву, святковий настрій.
Підготувала Ольга Іванова, завідувачка відділу екскурсійного обслуговування музею
