Зовнішнє незалежне оцінювання мотивує прийдешнє покоління серйозно ставитися до опанування обраних предметів. Часом абітурієнти у процесі підготовки по-новому відкривають те, що здавалося б давно вже засвоїли. Це стосується і новеліста Василя Стефаника. За шкільною програмою його вивчають у десятому класі, але зазвичай по-справжньому учні звертають увагу на його творчість та життя лише готуючись до тесту ЗНО з укрліт. І тоді починають набувати олюднених рис не лише його новели, але й історична епоха (до слова, за біографією письменника можна вивчати основні питання з історії західноукраїнських земель кінця ХІХ — 30-х років ХХ століття).
Відомий письменник-новеліст та політик Василь Стефаник народився цього дня 1871 року в селі Русові на Покутті. На той час його мала батьківщина була частиною Королівства Галичини і Володимирії (так за монархії Габсбургів називали землі, приєднані 1772 року, зокрема, Галичину). Василеві Стефанику дуже пощастило – його батько (попри аграрне перенаселення) зумів у десять разів збільшити свої земельні володіння, і забезпечив своїх дітей хорошою освітою. Остання давалася непросто: якщо початкову освіту ще можна було здобути рідною мовою, то вже середню (до 1890-х) і вищу (до 1918) лише німецькою або польською. Та й навчання часом супроводжувалося жорстким фізичним примусом. Водночас, саме в гімназійні роки Василь Стефаник вперше активно долучився до громадської роботи і літературної творчості, зокрема, став учасником “Покутської трійці” (за що був відрахований із однієї з гімназій).
Перша збірка новел Василя Стефаника “Синя книжечка”. Видання друге. Київ, 1914 р.
Навчаючись згодом у Дрогобицькій гімназії, Василь Стефаник переймає ідеї галицьких радикалів, і стає членом першої української політичної партії — РУРП. Вищу освіту здобував на медичному факультеті Ягелонського університету (Краків). Проте більшість часу віддавався літературній творчості та студентському життю в «Академічній громаді». Саме там Василь Стефаник сформувався, як письменник-експресіоніст. Його твори вирізняються емоційною загостреністю, тяжінням до ірраціонального та художнім дослідженням сенсу страждання. Будучи свідком масової еміграції галицьких селян за океан (через малоземелля), він зобразив життєві потрясіння цього кроку на прикладі долі Івана Дідуха — головного героя новели “Камінний хрест”. Реалістичне зображення життя села та відтворення бурхливого внутрішнього світу його жителів — все це привертало увагу тогочасної літературної спільноти.
Василь Стефаник серед делегатів З’їзду січовиків Городенщини. Фото. 1912 р.
Наприкінці ХІХ століття Василь Стефаник остаточно занурюється у громадсько-політичну та літературну діяльність, і припиняє навчатися в університеті. Згодом одружується з Ольгою Гаморак, і працює на господарстві тестя. Активна громадська робота (участь у діяльності Товариства «Просвіта», відстоювання інтересів селянства, лідерство в РУРП) уможливила його перемогу на виборах. Десять років (1908–1918) Василь Стефаник представляв інтереси українців у австрійському парламенті. Від 1910 року, і аж до смерті (1936), письменник здебільшого жив у своєму рідному селі, де займався сільським господарством і продовжував громадсько-політичну та літературну діяльність.
Підготував Анатолій Бараннік, науковий співробітник Національного музею історії України
