15 травня 1873 року в місті Вісбадені у Німеччині народився український державний і військовий діяч Павло Петрович Скоропадський.
Дитячі роки він провів у родинному маєтку в Тростянці. Протягом 1886–1893 років навчався у Пажеському корпусі в Санкт-Петербурзі, після закінчення якого як корнет потрапив у кавалергардський полк. Брав участь у російсько-японській війні 1904–1905 років. Після повернення з війни був призначений флігель-ад’ютантом російського імператора Миколи ІІ в чині полковника, а згодом став командиром 20-го Фінляндського драгунського та лейбгвардії кінного полків. У 1912 році Павло Скоропадський отримав звання генерал-майора та був зарахований до імператорського почту.
Під час Першої світової війни у жовтні 1914 року Павло Скоропадський отримав орден святого Георгія IV ступеня, а згодом командував тимчасовою першою гвардійською кінною бригадою та 5-ю гвардійською кавалерійською дивізією.
Після Лютневої революції 1917 року почав стежити за розвитком подій в Україні. У жовтні 1917 року Павло Скоропадський став наказним отаманом Вільного козацтва і силами двох дивізій сформованого та очолюваного ним Першого українського корпусу зупинив наступ більшовиків з Південно-західного фронту на Київ.
У березні 1918 року, після повернення Центральної Ради в Україну, Павло Скоропадський створив власний політичний проєкт — Українську Народну Громаду. Вже 29 квітня 1918 року його було проголошено Гетьманом всієї України та військ козацьких.
Від 29 квітня до 14 грудня 1918 року Павло Скоропадський очолював Українську Державу, за час існування якої було розбудоване економічне і культурне життя України. Зокрема, стабілізована грошова система, створена державна система українських шкіл, з’явилися університети з українською мовою навчання, зокрема, 22 жовтня 1918 року відбулося урочисте відкриття Кам’янець-Подільського державного українського університету.
В експозиції Національного музею історії України представлені предмети, пов’язані з діяльністю Павла Скоропадського в часи існування Української Держави. Серед експонатів — його фото 1918 року; фоторепродукція (з гравюри ХІХ століття) будинку, який розміщувався в Києві на вулиці Інститутській, 40 – там була резиденція Гетьмана (будинок не зберігся); а також «Спогади» Павла Скоропадського 1995 року видання (Київ – Філадельфія).
У «Спогадах» Павло Скоропадський описує події кінця 1917 – грудня 1918 років. Вони є унікальним мемуарним джерелом для вивчення подій періоду Української революції 1917–1921 років. Книга містить «Передмову до спогадів» авторства Ярослава Пеленського, «Коротку хроніку життя Павла Скоропадського», написану Оленою Отт-Скоропадською та Павлом Гай-Нижником, «Лінгвістичні засади опрацювання тексту» авторства Віталія Передрієнка. Наприкінці книги вміщено додатки: «Мое детство на Украине» Павла Скоропадського, «Спогади мого дитинства» Олени Отт-Скоропадської та «Уривок зі спогадів» Єлизавети Кужім-Скоропадської.
Підготувала Олена Кохан – наукова співробітниця Національного музею історії України
