29 квітня 1915 року в Карпатах почалися бої за гору Маківку. Серед австрійських військ, які її обороняли, особливо відзначилися підрозділи Українських січових стрільців, що входили до складу 55-ї піхотної дивізії під командуванням генерала Ігнаца фон Фляйшнера.

Лінія фронту Великої війни пролягала через гору Маківку з лютого 1915 року. Вершина мала велике стратегічне значення, оскільки розташована між шосе та залізницею, що з’єднували Мукачево зі Львовом та Стриєм. На початку 1915 року російські війська, що відступали внаслідок австрійсько-німецького зимового наступу, змогли закріпитися на східній частині гори. Проте для подальшого запланованого російським командуванням стратегічного наступу був важливий контроль над усією горою Маківкою та районом села Козьови (нині – Сколівського району Львівської області).

З австрійського боку у квітні 1915 року Маківка перебувала у зоні відповідальності 130-ї піхотної бригади 55-ї піхотної дивізії австро-угорського корпусу генерала Макса Гофмана. Саме у складі цього підрозділу перебувало 7 сотень 1-го та 2-го куренів Українських січових стрільців. Січові стрільці прибули в район гори Маківки 21 березня 1915 року. Вже на місці до підрозділу долучилися рекрути з навколишніх бойківських сіл – приблизно 2000 осіб, що дало змогу заповнити штат.

Перед світанком 29 квітня 1915 року російські війська у складі трьох батальйонів 309-го Овруцького полку атакували австрійські позиції водночас з півночі, зі сходу та з півдня. З початком штурму російським підрозділам, особливо 1-му батальйону, вдалося досягти певного успіху – захопити 114 полонених та 4 кулемети. Але контратака австро-угорських сил змусила росіян вже пообіді відійти на вихідні позиції. Контратакували силами Українських січових стрільців: 1-го куреня під командуванням Гриця Коссака та половиною 2-го куреня сотника Василя Дідушка. Після запеклого двогодинного бою, який переріс у багнетні сутички, 1-й батальйон 309-го Овруцького полку змушений був відступити, зазнавши важких втрат. 3-й та 4-й батальйони 309-го Овруцького полку також не досягли визначеної командуванням мети і були «притиснуті до землі» австрійською артилерією біля дротяних загороджень австро-угорської оборонної лінії. Загалом, 309-й Овруцький полк лише за день боїв 29-го квітня втратив 7 офіцерів та 565 унтер-офіцерів та солдатів.

Кровопролитні бої за Маківку тривали до 4 травня 1915 року. Лише тоді військам Російської імператорської армії вдалося захопити висоту. Проте, внаслідок величезних втрат, російські війська не змогли продовжити наступ та виконати стратегічне завдання. Вже за тиждень вони змушені були відступити під натиском австро-угорського війська.

В експозиції Національного музею історії України представлено кокарду (відзнаку) Українських січових стрільців.

Підготував Богдан Скопненко, провідний науковий співробітник Національного музею історії Украни