Сторінка з першим виданням поезії “Contra spem spero” у збірці Лесі Українки “На крилах пісень”. Львів, 1892 р. Цей твір став маніфестом поетеси у боротьбі із сухотами Туберкульоз – інфекційне захворювання, що супроводжує людство аж від часів неоліту. Його збудником є Mycobacterium tuberculosi – комплекс мікобактерій, які передаються повітряно-крапельним шляхом і часто спричиняють багатосистемне ураження, здатне призвести до смерті.
Сучасні заходи профілактики й лікування (тестування та вакцинація вакциною БЦЖ) дозволили суттєво знизити поширення хвороби та смертність від неї, проте не усунули її цілком. Нині близько чверті людей має латентну форму туберкульозу (в 10% з них може розвинутися активна форма захворювання), а щороку близько 1% населення заражається хворобою. Згідно з даними 2018 року, на планеті зафіксовано 10 млн випадків активної форми туберкульозу, з них 1,5 млн – летальні. Саме тому експерти ВООЗ внесли цю хворобу до десятки найсмертельніших і вважають її глобальною загрозою для людства. В 1993 році організація ініціювала проголошення 24 березня Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом.
Значне поширення означеної хвороби спостерігається і в нашій країні, з 1995 року в Україні оголошено епідемічний стан. За даним ВООЗ, Україна належить до групи країн із високим рівнем захворюваності (сьоме місце в європейському регіоні) з офіційною кількістю хворих (станом на 2016 рік) 365 тисяч осіб.
В Європі писемні згадки про сухоти фіксуються ще з античності. У період середньовіччя та раннього нового часу причини хвороби вбачали у гріхах та марно намагалися лікувати її засобами народної медицини. Із другої половини ХІХ століття у боротьбі з туберкульозом почали використовувати наукові методи. Важливим кроком у цьому напрямку стало відкриття бактерій-збудників хвороби, яке здійснив 24 березня 1882 року Р. Кох. Переконання вченого, що екстракт гліцерину туберкулінової бактерії (“туберкулін”) є ліками, було помилковим, але сама речовина виявилася хорошим тестом для виявлення туберкульозу легень.
Одним із наступних важливих етапів у протидії хворобі стало виявлення взаємозв’язку між вживанням молока хворих на туберкульоз корів та поширенням захворювання. Аби запобігти зараженню, корів щеплювали туберкуліном (це дозволяло впевнитися, що молоко не містить збудника сухот). Так, у Києві на початку ХХ століття першу ферму із “протестованими” коровами відкрив ветеринарний лікар Михайло Слісаревський. Він був активним членом правління Київського товариства боротьби з дитячою смертністю. Молоко з ферми М. Слісаревського постачали, зокрема, до дитячих закладів, що дозволило зменшити кількість хворих у місті. Згодом проблему зараженого молока допоможе цілком усунути процес пастеризації.
Музична скриня фірми „Troll & Backer”, яка належала М. Слісаревському. З фондів Національного музею історії України
У 1906 році проти туберкульозу розробили вакцину БЦЖ, яку почали масово застосовувати із другої половини ХХ століття. Також дієвим засобом у лікуванні стали антибіотики, хоч нині спостерігається поширення резистентності у бактеріях-збудниках. Фахівці закликають повсякчас стежити насамперед за самопочуттям і в разі характерних симптомів (кашель понад два тижні, підвищена пітливість (особливо вночі), зменшення маси тіла з невідомих причин, висока температура) негайно звертатися по медичну допомогу.
Підготував Анатолій Бараннік, науковий співробітник Національного музею історії України
