Брошура авторства Михайла Грушевського «Українська Центральна Рада і її Універсали: перший і другий». Київ. 1917 р.
20 березня (за новим стилем) 1917 року Михайла Грушевського заочно обрали головою Української Центральної Ради. Присутнім на цьому засіданні Михайло Сергійович бути ще не міг, оскільки у цей час вимушено жив у Москві і перебував під поліційним наглядом. Історичну роль Михайла Грушевського важко переоцінити, адже саме його організаційний та інтелектуальний потенціали стали надзвичайно важливими чинниками розбудови демократичних інституцій української державності в 1917–1921 роках. Дмитро Дорошенко зазначав, що з прибуттям Михайла Грушевського «український рух у Києві зразу відчув досвідчену й авторитетну руку свого керівника. Ніхто в даний момент не підходив більше для ролі національного вождя, як Грушевський, ніхто навіть і рівнятися не міг із ним щодо загально признаного авторитету й тої поваги, якою оточувало його все українське громадянство».
Із початком Першої світової війни Михайло Грушевський опинився у складній ситуації. Початок європейської кризи у серпні 1914 року застав його в Карпатах, а бойові дії на Галичині суттєво ускладнили його повернення до Києва. Він змушений був повертатися на територію Російської імперії через Угорщину, Австрію та Румунію, і прибув до Києва лише в листопаді 1917 року. Але його вже було заочно арештовано за звинуваченням у австрофільстві, шпигунстві та причетності до створення Легіону Українських січових стрільців (наказ про арешт по губернському жандармському управлінні був датований ще 30 серпнем 1914 року) Кілька місяців Михайла Грушевського утримували у Лук’янівській в’язниці, після чого постановили заслати до російського Симбірська. Але зважаючи на великий авторитет Михайла Грушевського у наукових колах, російські науковці виклопотали для нього право жити спочатку в Казані, а згодом – у Москві.
З поваленням російського самодержавства у березні 1917 року завирувало політичне життя й у Києві. 17 березня (за новим стилем) у приміщенні українського клубу «Родина» за ініціативи Товариства українських поступовців та за участі представників політичних партій і громадськості було створено Українську Центральну Раду, яка стала потужним центром українського національного руху. З прибуттям Михайла Грушевського до Києва її робота набула чіткого організаційного спрямування на розбудову українських державних інституцій.
Зважаючи на те, що Українська Центральна Рада на цьому етапі її розвитку репрезентувала лише київських українців, Михайло Грушевський ініціював скликання Всеукраїнського національного конгресу, на якому в квітні 1917 року Центральна Рада була сформована вже як представництво усього українського народу у під російській Україні. Ще одним голосуванням були підтверджені повноваження Михайла Грушевського як голови УЦР. Відтоді Центральна Рада фактично перетворилася на український парламент, незмінним головою якого був Михайло Грушевський.
Підготував Богдан Скопненко, провідний науковий співробітник відділу «Музей Української революції 1917–1921 років» Національного музею історії України
