Державний кредитовий білет 1918 р. – 10 гривень із зображенням герба УНР. Автор – Георгій Нарбут. Експозиція відділу «Музей Української революції 1917–1921 років» Національного музею історії України
Проголосивши ІІІ Універсалом державність України у формі Української Народної Республіки та ствердивши ІV Універсалом її самостійність та цілковиту незалежність, лідери Української Центральної Ради постали перед необхідністю визначення символів незалежної державності. На той час вже склався беззаперечний консенсус стосовно того, що українським гімном має бути пісня «Ще не вмерла України і слава, і воля» а українським прапором – стяг, який поєднує синю та жовту барви. Щодо герба тривали жваві дискусії.
Науковці та громадсько-політичні діячі пропонували різні його варіанти: лунали пропозиції повернутися до козака з мушкетом і шаблею – геральдичного знаку часів Гетьманщини XVІІ–XVІІІ ст. або зробити гербом зображення золотого плуга на блакитному тлі чи блакитного щита із 30 золотими зірками – на позначення історичних земель України. Досить популярною стала ідея підкреслити в гербі соборницьке єднання наших східних та західних теренів: його утверджував пам’ятний знак «Соборна Україна», створений художником-монументалістом Юліаном Буцманюком. Центральними елементами цієї відзнаки, яка мала форму щита, поставали історичні символи Наддніпрянщини та Галичини. В центрі – архистратиг Михаїл із піднесеним у правиці мечем: він вважався небесним покровителем Києва та всієї Наддніпрянщини. Перед архистратигом – щит, на якому зображено галицького лева в короні (історичний герб Королівства Руського, яким правили спадкоємці Данила Романовича). Таку символіку використовували й галицькі Українські січові стрільці, а також стрілецький підрозділ, який наприкінці 1917 р. в Києві формував Євген Коновалець. У суперечках про майбутній герб незалежної держави ця геральдична композиція мала великі шанси на перемогу.
Водночас на початку 1918 р. було запропоновано зробити гербом УНР тризуб як давній символ києво-руської державності. Голова Центральної Ради Михайло Грушевський активно підтримував цю ідею. У статті «Український герб» він наголошував: «Се зовсім правильно. Київська держава Володимира Великого була найбільшою українською державою, яку пам’ятає наша історія. Вона обіймала всі тодішні українські землі. Від неї веде свій початок наше право, наша письменність, мистецтво, державне і релігійне життя». 25 лютого в Коростені (тут до визволення Києва від більшовиків протягом нетривалого періоду працював український парламент) ухвалили відповідний закон: «В справі державного герба України Мала Рада ухвалила: Гербом Української Народньої Республіки приймається знак Київської держави часів Володимира Святого».
Підготував Олександр Хоменко, науковий співробітник відділу «Музей Української революції 1917–1921 років» Національного музею історії України
