Євген Чикаленко був агрономом і видавцем, публіцистом і громадським діячем, політиком і господарником. Проте в історію українського відродження початку XX ст. він увійшов саме як меценат. Завдяки коштам Євгена Чикаленка з’являлися українські словники та праці з української історії, у підросійській Україні видавали перші національно орієнтовані часописи, публікували твори українських письменників. Саме цьому меценатові належить заклик любити Україну «до глибини власної кишені».
Євген Чикаленко народився 9 (21) грудня 1861 року в селі Перешорах на Одещині. Змалечку чув довкола себе живу народну мову, захоплювався українським побутом та звичаями. В 1875–1881 роках навчався в Єлисаветградській реальній школі, де заприязнився з Панасом Тобілевичем (Саксаганським) та з усією родиною Тобілевичів.
Під час навчання в Харківському університеті брав участь у діяльності радикального драгоманівського гуртка. 1884 року його заарештували: впродовж пʼяти років Євген Чикаленко жив у рідному селі під наглядом поліції, займався господарством, упроваджував нові агрономічні підходи в землеробстві, домагаючись високих врожаїв навіть у посушливі роки. Здобутий досвід він виклав у «Розмовах про сільське господарство» – популярній енциклопедії із практичними порадами для селянських господарств, яку видавали півмільйонним накладом.
Чорнильниця Євгена Чикаленка. Поч. ХХ ст.
1900 року Євген Чикаленко переїхав до Києва, де активно долучився до громадського життя. Як знавець української мови брав участь у складанні словника Бориса Грінченка, став членом Київської громади, плідно співпрацював із провідними тогочасними українськими діячами. Завдяки фінансовій підтримці Євгена Чикаленка видавали журнал «Киевская старина» – єдиний українознавчий часопис на тогочасній Наддніпрянщині. Аби підтримати українських письменників, які друкувалися там, меценат сплачував їм гонорари. Також він фінансово підтримував діяльність Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові, виділяв значні кошти на потреби Академічного Дому, заохочуючи наддніпрянську молодь студіювати науку в Галичині.
З початком революції 1905 року, коли царат був вимушений відмовитися від найрепресивніших форм русифікаційної політики, Євген Чикаленко приділяв велику увагу становленню української періодичної преси на Наддніпрянщині: він став засновником перших київських щоденних україномовних газет «Громадська думка» (1906) та «Рада» (1906–1914). Брав активну участь у політичному житті, виступивши одним із ініціаторів створення в 1908 році Товариства українських поступовців та фактично очоливши його.
Євген Чикаленко. Уривки із моїх спогадів за 1917 рік. Прага, 1932 р.
На початку березня 1917 року Євген Чикаленко долучився до створення в Києві Української Центральної Ради. На початку 1919 року був вимушений виїхати до Галичини, згодом оселився у Австрії. Брав участь у діяльності української антибільшовицької еміграції, в 1925 році очолив Термінологічну комісію при Українській господарській академії у Подєбрадах (Чехія). Помер 20 червня 1925 року.
«Спомини» Євгена Чикаленка та його «Щоденник», який меценат вів упродовж багатьох років, і нині залишаються надзвичайно важливим джерелом для вивчення українського руху кінця XІX – першої чверті XX ст.
Підготував Олександр Хоменко, науковий співробітник відділу «Музей Української революції 1917–1921 років» НМІУ
