17 грудня 1877 року народився Данило Михайлович Щербаківський — мистецтвознавець, етнограф, музейник. Із 1910 року очолював історико-побутовий відділ та відділ народного мистецтва Київського художньо-промислового і наукового музею (нині — Національний музей історії України). Щороку Данило Щербаківський їздив із експедиціями різними містами та селами України, збираючи предмети для музею.

Під час Першої світової війни дослідник був офіцером на Галицькому фронті. Там він продовжував музейну діяльність, фотографуючи та намагаючись зберегти від знищення давні галицькі церкви, ікони, рукописні Євангелія, вишивки тощо. Згодом Данило Щербаківський передав врятовані речі до музею. Зокрема, в селі Воскресенці він придбав ґердани кінця ХІХ —початку ХХ ст., які нині є окрасою експозиції музею.

Ґердани — шийні бісерні прикраси, виготовлені з різнокольорових намистин, нанизаних на нитяну або волосяну основу у вигляді геометричного або рослинного орнаменту. Вироби, представлені в музеї, мають геометричний ромбоподібний візерунок.

На початку 1920 року Данило Щербаківський почав співпрацювати з етнографічною секцією Українського наукового товариства, а протягом 1919–1922 років брав безпосередню участь у створенні Музею антропології та етнології ім. Ф. Вовка.

Впродовж другої половини 1924 року дослідник став одним зі співорганізаторів Етнографічного товариства в Києві. Крім організаційної роботи зі створення цього товариства, Данило Щербаківський займався науковою та просвітницькою діяльністю. Зокрема, у першій книзі «Записок Етнографічного товариства» зʼявилася його розвідка про відділ народного мистецтва Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка.

Більше про долю та музейну працю Данила Щербаківського читайте в попередньому матеріалі на нашому сайті. 

Підготувала Олена Кохан, наукова співробітниця відділу історії України ХХ ст. НМІУ