7 грудня минає 20 років із дня смерті майстра художньої кераміки, головного художника Васильківського майолікового заводу Михайла Івановича Денисенка (1917–2000).

М. І. Денисенко належав до сімʼї, в якій, починаючи з XVIII ст., всі займалися гончарною справою. Родина походила із давнього українського гончарного осередку – села Олешні. Михайло був представником першого покоління, яке отримало фахову освіту. В 1934 році він закінчив Київський художній технікум (де одним із викладачів хлопця був І. Їжакевич), а 1941-го – Харківське художнє училище. В Харкові, крім вітчизняних викладачів – М. Дерегуса, В. Касіяна, Михайла Денисенка навчала учениця О. Родена – Елеонора Блог.

У 1942–1944 роках Михайла вивезли до Німеччини на примусові роботи, в 1946–1949-х він працював скульптором-керамістом і художником на багатьох підприємствах керамічної галузі Чернігівщини, а 1949 року отримав посаду головного художника Васильківського майолікового заводу.

У своїй творчості Михайло Денисенко дотримувався кращих народних традицій різних регіонів України, проте найвідчутнішими були стилістичні ознаки чернігівського та київського гончарства. Роботи майстра яскраво ілюструють вплив української фольклорної тематики, що простежується у виробах із зібрання Національного музею історії України.

Михайло Денисенко – учасник республіканських, всесоюзних та зарубіжних виставок, заслужений діяч мистецтв (1995), нагороджений золотою (1961), срібними (1962, 1968) та бронзовою (1965) медалями ВДНГ СРСР, лауреат премії ім. К. Білокур (1998), член Національної спілки художників України (1962).

Справу Михайла Денисенка продовжив його син Сергій, який теж став професійним гончарем та після батька в 1989–2004 роках обіймав посаду головного художника Васильківського майолікового заводу. Підготувала Олена Іванова, завідувачка відділу тимчасових експозицій Національного музею історії України