Портрет гетьмана Івана Виговського. Із зібрання НМІУ
Сьогодні минає 360 років із дня підписання Слободищенського договору між козацькою Україною (Військом Запорозьким) на чолі з гетьманом Юрієм Хмельницьким та представниками Речі Посполитої. Це була одна з найвідчайдушніших спроб козацької старшини реанімувати проєкт знаменитої Гадяцької унії та перетворити Річ Посполиту на федерацію трьох народів.
Після смерті Богдана Хмельницького влітку 1657 року молода козацька держава опинилася у складній ситуації. Тривала війна з Річчю Посполитою суттєво виснажила людські й матеріальні ресурси Війська Запорозького, а основні союзники козаків — Кримське Ханство та Московське царство, виявилися ненадійними. Ситуацію погіршила невдала внутрішня та зовнішня політика новообраного гетьмана Івана Виговського, яка фактично призвела до початків Руїни.
В оточенні Івана Виговського визрів план завершення довготривалої війни з поляками шляхом перетворення Речі Посполитої у федерацію трьох рівноправних народів. Військо Запорозьке (держава українського народу) мало увійти до Речі Посполитої під показовою назвою Велике князівство Руське. Цей масштабний проєкт вдалося частково реалізувати в Гадяцьких статтях, підписаних із Річчю Посполитою восени 1658 року. Проте під час процедури ратифікації сейм суттєво обмежив права козацької України. Цим скористалися противники Івана Виговського — невдоволене козацтво та Московське царство. Гетьману не допомогла навіть перемога над московським військом у Конотопській битві. Й у вересні 1659 році він був змушений поступитися булавою на користь Юрія Хмельницького.
Портрет гетьмана Юрія Хмельницького. Із зібрання НМІУ
Юрій Хмельницький, або, як його називали, Юрась Хмельниченко, якому на той час виповнилося лише 18 років, не зміг взяти ситуацію під контроль та чинити опір Московському царству. Восени 1659 року молодий гетьман підписав із російською державою Переяславські статті, які суттєво обмежували права козацької України.
Ілюстрація №3. Автограф гетьмана Юрія Хмельницького на універсалі від 1661 року. Із фондів НМІУ
Опинившись у такій ситуації, Юрій Хмельницький почав схилятися до реанімації Гадяцької унії, умови якої були кращими за нав’язані Москвою Переяславські статті. Нагода виправити ситуацію випала восени 1660 року, під час Чуднівсько-Слободищенської військової кампанії. Тоді Юрій Хмельницький зважився укласти Слободищенський трактат із Річчю Посполитою. Його умови базувалися на пунктах Гадяцької угоди (крім статей про Велике князівство Руське, які виносилися на ласку короля). Таким чином, головні умови Слободищенського трактату зводилися до такого: реєстру козаків у 30 тисяч шабель, зрівняння у правах православного духівництва з католицьким, надання старшині шляхетських прав та щорічної нобілітації 100 козаків. Водночас шляхта одержала право повернутися до своїх маєтків у козацькій Україні.
Попри великі сподівання, Слободищенський трактат не допоміг встановити мир у Наддніпрянщині. Навпаки, пасивна поведінка Юрія Хмельницького у подіях 1659–1660 років призвела до фактичного розколу Війська Запорозького. Лівобережна козацька старшина відмовилася визнати угоду з поляками і владу гетьмана та переорієнтувалася на Москву. Це з новою силою розпалило між козаками Правобережжя і Лівобережжя громадянську війну (Руїну), яка з перервами тривала до 1687 року. На думку українських дослідників В. Смолія та В. Степанкова, Руїна призвела до втрати близько 65–70% населення Наддніпрянщини й поховала надії на самостійне державне життя українського народу в той час.
Підготував Анатолій Бараннік, науковий співробітник НМІУ
