30 жовтня 1882 року в селі Романівці на Тернопільщині народився видатний український художник-монументаліст, живописець, графік, сценограф, реставратор, педагог Михайло Львович Бойчук.
Михайло Бойчук – один із засновників Української державної академії мистецтв (1917), професор Київського художнього інституту (1924), член і один із лідерів Асоціації революційного мистецтва України (1925), член Наукового товариства імені Т. Шевченка (1912) та Українського наукового товариства (після 1917 р.) Також він – творець унікальної школи монументального мистецтва, який виховав плеяду учнів та послідовників, так званих бойчукістів.
Природньо, що ідейно-художні принципи, які декларував Михайло Бойчук, не вкладалися в канонізовані рамки радянського мистецтва й викликали неприйняття з боку «войовничих соціалістів». У роки посилення репресій бойчукістів звинуватили в націоналізмі, відриві від реальності та наслідуванні канонів буржуазного мистецтва. 13 липня 1937 року Михайла Бойчука та його учнів Івана Падалку та Василя Седляра розстріляли у спецкорпусі в’язниці НКВС у м. Києві, а 11 грудня 1937 року відбувся розстріл дружини художника, Софії Налепинської-Бойчук. Реабілітували Михайла Львовича лише 1989 року.
Михайло Бойчук – знаний український художник світового рівня, основоположник нового стилю в українському монументальному мистецтві. Творчий доробок митця не обмежувався настінним живописом, його авторству належать твори станкового живопису, книжкової графіки, плакати, театральний живопис тощо. Невдовзі після розстрілу Михайла Бойчука більшість його робіт знищили. Графічних творів художника (в галузі графіки Михайло Львович почав працювати з 1909 року) відомо небагато, лише два плакатні аркуші, обидва створені 1920 року, – «Шевченківське свято» та «Несіть подарунки Червоній армії».
В 1920 році в Києві провели літературно-художню виставку, присвячену пам’яті видатного українського письменника Тараса Шевченка. Саме до цієї події Михайло Бойчук створив плакат «Шевченківське свято», який нині зберігається у фондовій колекції НМІУ.
Михайло Львович, здобувши блискучу європейську освіту, розробив теорію відродження українського національного стилю на основі мистецтва Київської Русі, Візантії та українського народного мистецтва в усіх його різновидах. У основу власного художнього методу художник поклав принципи органічного сплаву досягнень світової мистецької спадщини, народних традицій і революційної тематики як нагальної необхідності того часу. Він вважав, що мистецтво має бути традиційним і водночас модерним, закликав повернутися до цехової колективної творчості. Всі учні художника свідомо йшли на авторське самозречення, часто працюючи анонімно та не підписуючи свої роботи (деякі мали підпис: «Робітня Б[ойчука]»). Тому означений плакатний аркуш належить до категорії унікальних творів видатного українського митця, роботи якого дійшли до сьогодення у вкрай обмеженій кількості.
Підготувала Олена Іванова, завідувачка відділу тимчасових експозицій НМІУ
