30 серпня виповнюється 120 років від дня народження українського історика Сергія Вікторовича Шамрая (Шамраєва) (1900–1939). Дитинство С. Шамрая минало в київському будинку Грушевських на вул. Паньківській. Майбутній історик зростав у атмосфері любові до історії та культури України, зокрема, спілкувався зі своїм дядьком О. Грушевським, який став його першим науковим керівником.
Після завершення навчання у створеній 1918 р. київській Другій українській гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства (де викладав О. Грушевський) С. Шамрай провчився рік у Київському державному українському університеті й 1920 р. вступив на історичне відділення Вищого інституту народної освіти, водночас навчаючись на етнографічному відділенні Київського археологічного інституту, де також викладав О. Грушевський. Після свого повернення в 1924 р. до України М. Грушевський очолив Кафедру історії українського народу (Науково-дослідну кафедру історії України), і С. Шамрай став одним із перших її аспірантів. Навчаючись у аспірантурі, Сергій Вікторович працював у Постійній комісії для складання історично-географічного словника українських земель Всеукраїнської академії наук (ВУАН), співробітником якої залишався до 1931 р. За час роботи у ВУАН він опублікував чимало історичних студій, створених на основі вивчення документальних джерел із історії України (що зберігалися в архівах Одеси, Києва, Ленінграда), зокрема рукописних карт. До кола наукових зацікавлень вченого також належали києвознавство (він працював у Комісії історії Києва та Правобережжя ВУАН) та соціально-економічна історія.
У книгозбірні Національного музею історії України (НМІУ) зберігається опублікований текст промоційної праці (дисертаційного дослідження) С. Шамрая «Київська козаччина 1855 року (До історії селянських рухів на Київщині)», 19 лютого 1928 р. захищеної на засіданні Науково-дослідної кафедри історії України ВУАН. Опонентами на цьому захисті були відомі історики та співробітники згаданої кафедри – В. Щербина та О. Грушевський. Текст дисертації оприлюднили в “Записках історико-філологічного відділу ВУАН” та третьому випуску серії “Промоційні праці Науково-дослідної катедри історії України ВУАН”.
Києвознавчою працею С. Шамрая, що зберігається у книгозбірні НМІУ, є «Київська сотня на Гетьманщині (XVII–XVIII ст.) (історично-географічна та економічна характеристика)», в 1931 р. опублікована у першому випуску «Київських збірників історії й археології, побуту й мистецтва», які під загальною редакцією академіка М. Грушевського видавала Академічна комісія історії Києва ВУАН. У 1930 р. Сергія Вікторовича обрали дійсним членом Історичної секції ВУАН.
Коли на початку 1930-х рр. розпочалися переслідування М. Грушевського за його наукові погляди (заарештований 23 березня 1931 р.) та боротьба із представниками школи цього вченого, С. Шамрая (який був не лише учнем, а й небожем відомого історика) також заарештували. З 1933 р. він перебував у виправно-трудовому таборі, з якого повернувся в 1936 р. і мешкав у Чернігові до свого другого арешту в 1937 р. та заслання на вісім років до магаданських таборів. Майже одночасно із С. Шамраєм заарештували й інших представників родини Грушевських – дочку та брата М. Грушевського, Катерину та Олександра, які працювали в системі ВУАН. Перебування в надскладних умовах Крайньої Півночі та важка праця на лісоповалі підірвали здоров’я Сергія Вікторовича, який у 1939 р. помер. У 1958 р. за клопотанням В. Денисенка – давнього друга С. Шамрая та одного з учнів М. Грушевського, судову справу С. Шамрая закрили за недостатністю доказів.
У книгозбірні Національного музею історії України (НМІУ) зберігається п’ята книга київського часопису «Читання в Історичному товаристві Нестора Літописця» (1891) із відбитком екслібрису бібліотеки Сергія Вікторовича, яку він збирав ще з гімназійних років, купуючи книжки в київських букіністичних книгарнях. У означеному виданні вміщено статтю професора Київського університету Св. Володимира В. Антоновича «Про деревлянські могильники». Ймовірно, цією студією відомого археолога як джерелом користувався С. Шамрай, працюючи над дослідженням «Деревлянські могили. Зовнішній вигляд та розташування супроти земної поверхні», відбиток якої із «Наукового збірника за рік 1928. Записки Українського наукового товариства в Києві, тепер Історичної секції ВУАН», т. XXVIII, також є у книгозбірні НМІУ. У примітках до тексту автор зазначив, що написав статтю 1925 р. для семінарських студій із археології на Науково-дослідній кафедрі історії України в Києві; тему і обсяг цієї студії визначив проф. В. Данилевич, який разом із іншим відомим археологом – М. Макаренком, консультував С. Шамрая під час роботи над нею.
Підготувала Олена Попельницька, завідувачка відділу науково-видавничої діяльності НМІУ
