10 серпня (29 липня за старим стилем) 1871 року в Москві у віці 66-ти років помер Микола Закревський – автор фундаментальної історичної праці «Опис Києва» (1868).

Народився історик у 1805 році в Києві, на Подолі, у міщанській родині середніх достатків. У 1811 році в житті 6-річного хлопчика, його родини та міста сталася велика біда: пожежа знищила весь Поділ. Від несподіваних злиднів батько невдовзі захворів і помер, тож майбутньому досліднику довелося докласти неймовірних зусиль для здобуття освіти, матеріального забезпечення власної родини, а головне, пошуків можливостей для заняття улюбленою справою – дослідження минулого Києва, який дослідник називав «другими Афінами».

Доля склалася так, що більшість життя Микола Закревський провів далеко від рідного міста: у 1831–1847 роках він заробляв на життя викладанням російської мови, історії та географії у школах Риги та Ревеля, а після смерті дружини у 1859 році переїхав до Москви – поближче до архівів.

Основним кредо життя Миколи Закревського стала підготовка вичерпної історії Києва. У 1836 році у Ревелі він видав власним коштом «Нарис історії міста Києва» обсягом 68 сторінок. Це був лише початок, оскільки автор передбачав створити докладнішу працю про минуле міста з хронологічним викладом основних подій та детальних відомостей про історію храмових та світських споруд, міську топографію (розташування літописних урочищ та вулиць) тощо.

У 1840 році Микола Закревський завершив роботу над рукописом «Літопису Києва», до якого додав власноручні авторські малюнки споруд і планів Києва. А у 1846 році, аби запобігти втраті вже накопиченої інформації, він передав рукописний примірник цієї праці до Публічної бібліотеки Петербурга. І лише у 1858 році інша доповнена її версія була видана у Москві як «Літопис та опис міста Києва». Цьому посприяв земляк Йосип Бодянський – відомий історик, філолог та фольклорист.

Однак на цьому невтомний києвознавець не зупинився. У 1868 році у Москві опубліковано нову, значно доповнену версію цієї праці під назвою «Опис Києва» з додатками та історичними планами міста. За час між двома виданнями, Микола Закревський влаштувався на посаду помічника бібліотекаря Московського публічного музею, діставши змогу працювати із фаховою літературою, образотворчими та архівними джерелами.

Однак і «Опис Києва» 1868 року не був фінальною версією дослідження. У книгозбірні Національного музею історії України зберігається примірник означеного видання (два томи, переплетені під однією палітуркою) із власноручними правками Миколи Закревського на берегах сторінок і вклеєних аркушах. На титульній сторінці книги наявні два написи: «Издание третье, вновь переделанное, исправленное и против второго издания значительно умноженное с атласом рисунков и чертежей» та «Собственный экземпляр сочинителя, вновь переделанный, исправленный и дополненный». Отже, невтомний дослідник готував чергове доповнене видання.

До книги вклеєна оригінальна світлина Миколи Закревського з «Описом Києва» в руках. Початкова версія праці, відома за рукописом із назвою «Літопис Києва» 1840 року, містить акварельний портрет автора. І що характерно, обидві неоприлюднені версії його праці, початкова і фінальна (збережені у Петербурзі та Києві, відповідно), містять наприкінці автобіографію. І це показує, що Микола Закревський своє життя осмислював у нерозривній єдності з Києвом. Зрештою, його фундаментальна праця досі залишається для дослідників енциклопедією відомостей про київські старожитності.

   Підготували Ярослав Затилюк – старший науковий співробітник відділу пізньосередньовічної, ранньомодерної та нової історії України, Олена Попельницька – завідувачка відділу науково-видавничої діяльності НМІУ