7 серпня 2020 року виповнюється 150 років від дня народження Осипа Куриласа – українського живописця, графіка, культурно-політичного діяча (1870–1951).
Осип Курилас народився у невеликому містечку Щирець на Львівщині. Закінчив Львівську художньо-промислову школу (1886–1889) та Краківську академію мистецтв (1895–1900). Формування його світогляду як громадянина відбувалося під впливом закликів Івана Франка до щоденної виснажливої праці задля підвищення освіти народу. Темами для творів художника стали моменти нелегкого побуту селян рідної Галичини. Визнання здобули його картини “Жебраки” (1892), “Портрет Миколи Лисенка” (1903), “Безпритульні” (1914), “Похорон Тараса Шевченка” (1911) та інші.
У 1915–1919 роках Осип Курилас служив у складі легіону Українських січових стрільців. На фронті він змальовував все, що в майбутньому свідчило б про героїчні моменти легіону. Вершиною його творчості стали живописні роботи: “Бій на Маківці”, “Битва на Лисоні”, “Прощання”, “Поранений”, “Чуєш, брате мій”, а також портрети старшин і рядових стрільців. Всього, за час перебування у війську, художник написав олією понад 200 портретів.
Помітне місце у творчості Осипа Куриласа міжвоєнних часів займали ілюстрації до журналів, книжок, букварів, дитячої літератури. Не одне покоління 1920–1930-х років вчилося читати і пізнавати світ за підручниками з малюнками видатного митця. Читанки з його роботами багато разів перевидавали у Львові, а також для українців Чехословаччини і Канади.
На жаль, у 1952 році з фондів Львівського музею Українського художньо-декоративного мистецтва (нині – Національного музею імені Андрея Шептицького) було вилучено та знищено радянськими партійними чиновниками понад 2000 картин українських митців, серед яких було 103 роботи Осипа Куриласа на стрілецьку тематику. До нашого часу ці унікальні зображення дійшли на листівках, виданих у 1914–1918 роках. Також художня спадщина митця частково збереглася у музеях України і Польщі, а також є окрасою приватних колекцій.
Підготувала Альона Якубець – провідна наукова співробітниця НМІУ
