Професійне свято військовиків-зв’язківців було запроваджене Указом Президента України у лютому 2000 року.

Війська зв’язку України є складовою частиною спеціальних військ Збройних сил, які виконують вузькоспеціалізовані функції. Головна мета зв’язківців полягає у забезпеченні бойової діяльності всього українського війська. Підрозділи зв’язку є у всіх родах військ ЗСУ.

Українські зв’язківці починають свою історію від часів Української революції 1917–1921 років, коли окремі підрозділи зв’язку були створені при штабі Армії УНР, в період Гетьманату Павла Скоропадського та Директорії УНР. 8 серпня 1920 року на базі колишнього Костянтинівського юнкерського військового училища починають діяти Другі київські військово-інженерні курси, на яких навчають майбутніх зв’язківців.

Розбудова Збройних сил України після прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року фактично починається із затвердження Постанови «Про військові формування в Україні». Згідно з цим документом всі військові формування, дислоковані на території України, підпорядковуються Верховній Раді України. Окремо у тексті постанови йдеться про створення Міністерства оборони України. У грудні 1991 року, після прийняття законів «Про оборону України» та «Про Збройні сили України», був затверджений текст військової присяги.

У НМІУ зберігається національний синьо-жовтий прапор, на якому 23 грудня 1991 року на центральному майдані міста Рівного першими серед інших військових формувань присягали на вірність народу України військовослужбовці Окремого 55-го лінійного полку зв’язку військової частини № 70425.

Троє офіцерів з особового складу полку напередодні прийняття присяги вирішили повернутися до Росії, звідки вони були родом. Всього присягу прийняли 629 військовослужбовців частини.

Підготував Антон Богдалов – завідувач відділу історії незалежної України НМІУ