29 липня 1999 року спинилося серце всесвітньо відомого українського тенора Анатолія Солов'яненка. Анатолій Борисович народився у Донецьку в шахтарській родині. З дитинства захоплювався музикою та співами. І саме цим збирався професійно займатися після закінчення школи. Але батьки переконали вивчитися на інженера. І майбутній співак вступив до Донецького політехнічного інституту, по закінченню якого залишився викладати геометрію та креслення. Таємно, ще з четвертого курсу інституту, почав відвідувати приватні уроки відомого співака-тенора Олександра Коробейченка. Займався з Олександром Михайловичем упродовж 10 років.
У 1962 році Солов'яненко вперше вийшов на київську сцену. В Жовтневому палаці культури він виконав арію Радомеса з «Аїди». Зала влаштувала овацію молодому виконавцю. Наступного дня його було зараховано стажистом Київського оперного театру. Невдовзі Анатолій Солов'яненко разом з іншими молодими виконавцями отримав право стажуватися в італійському театрі «Ла Скала».
Неодноразово Солов’яненка запрошували до Большого театру в Москві. Особливо наполегливим був міністр культури СРСР Петро Демічев, який обіцяв матеріальні блага та всесвітню славу, яку за його словами могла дати тільки Москва. Всі пропозиції були відхилені. Анатолій Борисович залишився у Київському оперному. Його доробок – кілька десятків оперних партій, 18 платівок з аріями та романсами. Найвідоміші партії: Андрій («Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського), Рудольфа («Богема» Джакомо Пуччіні) та Герцога («Ріголетто» Джузеппе Верді).
У 1977 році Солов’яненку, першому з радянських співаків, надійшло запрошення виступити в Метрополітен-опера у США. Його виступ отримав найкращі відгуки.
Свій талант Анатолій Борисович поєднував з надзвичайною працелюбністю. Безперервно працював над вдосконаленням голосу. Щодня займався бігом та інтенсивними фізичними вправами. Постійно шукав нові романси та забуті пісні. Відвідав з концертами десятки країн світу, і під час кожного виступу виконував українські пісні.
29 липня 1999 року через гострий інфаркт міокарда Анатолій Солов’яненко пішов з життя. На його честь у містах України названі вулиці та встановлені пам’ятники. У 2008 році за значний особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та з нагоди 140-річчя від дня заснування Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка народному артисту України Анатолію Борисовичу Солов’яненку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.
Підготував Олександр Лук’янов – старший науковий співробітник НМІУ
