5 липня 1925 р. у Всеукраїнському історичному музеї ім. Т. Шевченка в Києві (який був попередником Національного музею історії України) розпочала діяти виставка «Український історичний портрет ХVІІ–ХХ ст.». Її авторами стали Данило Щербаківський та Федір Ернст – завідувачі історико-побутового та художнього відділів ВІМ, які також написали розлогі наукові статті до виставкового каталогу. В 1930 р. означена виставка так само експонувалася у пʼятьох залах другого поверху будівлі ВІМ, розміщеної за адресою вул. Революції, 29 (нині – вул. Грушевського, 6). У першому виставковому залі, куратором експозиції якого був Данило Щербаківський, були представлені живописні твори XVII–XVIII ст., зокрема кілька портретів князів Вишневецьких, що одні з перших у 1899 р. надійшли на зберігання до Київського музею старожитностей і мистецтв (попередника ВІМ). Також експонувалися портрети українських міщан та церковних діячів (зокрема Петра Могили), козацької старшини: полковника М. Миклашевського, значкового товариша Г. Гамалії, С. Сулими, А. Головатого та портрет отамана Д. Єфремовича; репродукцію останнього розмістили на обкладинці каталогу виставки 1925 р. Поряд із цими живописними творами на виставці були представлені побутові речі XVII–XVIII ст. із зібрання ВІМ: два жіночі кунтуші, срібні чоловічі пояси та ґудзики XVII ст., шовкові пояси XVIIІ ст., жіночі прикраси-дукачі, парадне сідло, холодна та вогнепальна зброя, срібний, мідний та олов’яний посуд, пічні кахлі XVI–XVIII ст., арбалет XVI ст., мечі XV–XVI ст.
Означені історичні артефакти, що походили із колекції ВІМ (та його попередника – Київського художньо-промислового і наукового музею, далі – КХПНМ), надійшли до музею завдяки Данилу Михайловичу Щербаківському (1877–1927), який на час створення в 1925 р. виставки українського портрета вже 15 років працював у музеї, щороку поповнюючи його зібрання новими історичними раритетами. Свої перші археологічні знахідки – зібрані на київській Замковій горі пічні кахлі XVІІ–XVIII ст., Д. Щербаківський передав до музею в 1899 р., коли під керівництвом професора В. Антоновича в Київському університеті Св. Володимира опановував основи археології. Можливо, саме ці кахлі в 1925 р. експонувалися у виставковому розділі українського портрета, створеному за концепцією Д. Щербаківського.
Представлені в 1925 р. на виставці українського портрета твори українського та європейського золотарства (срібний посуд, чоловічі та жіночі прикраси, елементи вбрання) в 1922 р. завдяки зусиллям Д. Щербаківського повернулися з Москви, куди за рік до цього з метою створення «золотого запасу» вивезли з України вироби з коштовних металів. Нині українські ювелірні твори XVI–ХІХ ст., врятовані вченим, прикрашають експозиції НМІУ та його філіалу – Музею історичних коштовностей України.
У фондовій колекції НМІУ містяться деякі художні твори, які в 1925 р. експонувалися на виставці «Український історичний портрет ХVІІ–ХХ ст.», зокрема портрети князів Дмитра Вишневецького, Януша Острозького, Раїни Могилянки, гетьмана Івана Мазепи.
Найкращим вшануванням пам’яті авторів виставки «Український історичний портрет ХVІІ–ХХ ст.» стало відкриття у 2005 р. в Національному художньому музеї України виставки «Український історичний портрет ХVІ–ХVІІІ ст.». На ній були представлені деякі з портретів, які свого часу Д. Щербаківський та Ф. Ернст відібрали для експонування на виставці 1925 р.
Підготувала Олена Попельницька – завідувачка відділу науково-видавничої діяльності НМІУ
