103 роки тому, 26 травня 1917 р. перестало битися серце Богдана Івановича Ханенка (1849–1917) – одного з фундаторів Київського художньо-промислового і наукового музею (попередника Національного музею історії України), відомого мецената та колекціонера творів мистецтва, художньої зброї, декоративно-ужиткових виробів, археології.
Як голова Київського товариства старожитностей і мистецтв, Б. Ханенко доклав чимало зусиль для того, щоб у 1899 р. розпочав свою діяльність Київський музей старожитностей і мистецтв, офіційне відкриття якого під цією назвою відбулося 30 грудня 1904 р. Новоствореному закладу подружжя Ханенків подарувало понад три тисячі археологічних знахідок кам’яного та бронзового віків, артефактів зі скіфських курганів, античних міст Північного Причорномор’я та доби Великого переселення народів, старожитностей давніх слов’ян. Б. Ханенко очолював комітет, який керував діяльністю згаданого музею (насамперед, до 1912 р. фінансував його), надавав кошти для придбання коштовних експонатів для музею, зокрема скарбів ювелірних виробів.
Про наповнення приватного музею подружжя Ханенків дають уявлення фотографії початку ХХ ст. із інтер’єрами їхнього палацу, розташованого в Києві.
Наприкінці листопада 1916 р. важкохворий Б. Ханенко склав заповіт, за яким дарував Києву власне мистецьке зібрання разом із будинком, у якому воно експонувалося (нині – вул. Терещенківська, 15), а розпорядником колекції призначав дружину, Варвару Николівну (в дівоцтві – Терещенко).
Після того, як наприкінці 1918 р. Варвара Ханенко подарувала своє родинне зібрання Всеукраїнській академії наук, у Києві створили Музей Ханенків, націоналізований у червні 1919 р. та перейменований спочатку на Другий державний музей, а в 1921 р. – на Музей мистецтв Всеукраїнської академії наук імені Б. І. та В. Н. Ханенків. Директором закладу став відомий мистецтвознавець та археолог Микола Омелянович Макаренко, який у передмові до путівника музеєм (1924) писав, що Ханенки «...досягли того, що в Києві існує тепер першорядний музей з такими культурно-цінними речами, яких і в Москві немає <...> Музей мистецтва ім. Богдана та Варвари Ханенків для України – то великий скарб, те ж саме, що для Росії Ермітаж (звичайно, не таких розмірів)».
У 1925 р. імена та прізвище Богдана та Варвари Ханенків вилучили з назви музею «за відсутність революційних заслуг перед пролетаріатом». Ці славетні імена до назви провідного художнього музею Києва повернули лише 1999 р.
У 1937 р. предмети озброєння та військового спорядження, що походили із зібрання Б. Ханенка, передали з Київського музею західного мистецтва (колишнього Музею мистецтв ВУАН) до Центрального історичного музею України – попередника Національного музею історії України. До 1941 р. вони експонувалися у відділі зброї Центрального історичного музею в корпусі № 8 на території Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Під час Другої світової війни ці предмети евакуювали до м. Уфи, звідки зброю із зібрання Б. Ханенка в 1944 р. повернули до Києва.
В експозиції Національного музею історії України представлено чимало історичних та археологічних артефактів, що походять із зібрання подружжя Ханенків. У грудні 2016 р. – вересні 2019 р. найкращі взірці зброї та військового спорядження з колекції Б. Ханенка експонувалися на тимчасовій музейній виставці «Зброя та військове спорядження в колекції НМІУ: від давнини до сучасності».
Підготувала Олена Попельницька, завідувачка відділу науково-видавничої діяльності НМІУ. Світлини Володимира Прокопенка.
