16 травня в Україні відзначають День Європи. Це свято символізує започаткування нової моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях та на спорідненості історії всіх націй континенту.
Про взаємопроникність традицій та дотичність історичних процесів яскраво свідчать музейні предмети, які належать до європейського історико-культурного надбання. У Національному музеї історії України експонується унікальний витвір музичної механіки кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. – фортепіано віденського майстра Йоганна Шанца (1762–1826).
1959 р. з Музею російського мистецтва до Київського державного історичного музею (нині – Національний музей історії України) було передано на постійне зберігання предмети художнього меблювання ХVІІІ–ХІХ ст. з інтер’єрів маєтку родини Федора Артемовича Терещенка (1832–1894). Серед цих предметів було і віденське фортепіано, яке завдяки своєму оригінальному художньому оформленню посіло гідне місце в експозиції музею.
На початку ХІХ ст. у заможних родинах була мода на музичні інструменти, зокрема, на фортепіано. Ця тенденція не оминула і родину відомих підприємців, власників цукробурякових та рафінадних заводів, а також меценатів та колекціонерів Терещенків.
Фортепіано фанероване палісандровою деревиною, оздоблене бронзовими золоченими накладками рослинного орнаменту. Корпус встановлений на золочені різьблені ніжки у вигляді стилізованих постатей ефіопів. В середині, під відкидною кришкою, закріплена оригінальна фаянсова табличка з написом майстра «Johann Schanz in Wien» (Йоганн Шанц із Відня). Під час реставраційних робіт в середині корпусу була знайдена ще одна табличка з гіпсу і тканини, наклеєна на денце, – особисте клеймо майстра Йоганна Шанца, що підтверджує оригінальність предмета.
Тривалий час це фортепіано не звучало. А 2004 р. за активної участі Наталії Свириденко – народної артистки України, доцента, керівника музичної лабораторії «Тон» – інструмент був всебічно досліджений, а згодом і відреставрований. Була відновлена унікальна механіка інструменту. Досліджуючи інструмент, Наталія Свириденко підтвердила його датування (1791–1805) та унікальність, оскільки цей зразок має перехідну конструкцію від клавесина до фортепіано.
У ХVІІІ ст. почався новий етап у розвитку європейської музичної механіки. Клавесин як прообраз фортепіано перестав задовольняти естетичні вподобання європейської аристократії. 1700 р. італійський конструктор і майстер клавішних інструментів Бартоломео Христофорі (1655–1731) винайшов механізм фортепіано, в якому клавіші б’ють на молоточки, а молоточки – по струнах.
Віденська школа стала найуспішнішою у виготовленні фортепіано, а майстер Йоганн Шанц (1762–1826) став одним із відомих її представників. У 1788 р. австрійський композитор Франц Йозеф Гайдн (1732–1809) придбав фортепіано у Вензеля Шанца.
На початку ХІХ ст. Людвиг ван Бетховен (1770–1827) теж грав на фортепіано Йоганна Шанца і рекомендував інструмент своїм учням. Також інші всесвітньовідомі композитори, такі як Франц Йозеф Гайдн, Вольфганг Амадей Моцарт, а пізніше – Роберт Шуман та Йоганнес Брамс грали тільки на віденських фортепіано, і спричинили на них шалений попит. 1803 р. майстерня Йоганна Шанца виготовила 130 інструментів, а тільки один коштував від 40 до 100 дукатів. Нині знайдено та збережено близько 65 фортепіано Йoганна Шанца.
Віденське фортепіано дало потужний поштовх розвитку фортепіанного мистецтва, розквіт якого припадає на середину ХІХ ст. Можливо, на музичному інструменті, який зберігається в НМІУ, до того, як його придбала родина Терещенків, виконували свої шедеври відомі композитори.
Підготувала Ольга Іванова – завідувачка відділу екскурсійного обслуговування НМІУ
