14 травня 100 років тому народилася Ярослава Стецько – одна з найвідоміших політичних діячок України в ХХ ст., очільниця Антибільшовицького блоку народів (1986–2003), ОУН(б) (1991–2001), засновниця Конгресу українських націоналістів.
Народилася Ярослава Стецько (уроджена Ганна Музика) в селі Романівка на Тернопільщині, коли частина західноукраїнських земель входили до складу Польщі. Ставлення польської влади до українців, а також патріотичне виховання в родині, сформувало націоналістичні погляди дівчини. Вже у 18-річному віці вона вступає до лав Організації українських націоналістів. У роки Другої світової війни, працюючи вчителькою в школі, облаштувала підпільну друкарню та розповсюджувала націоналістичну літературу, долучилася до створення Червоного хреста УПА, брала активну участь у створенні медичної служби Української повстанської армії.
У 1943 році за націоналістичну діяльність була ув’язнена німецькими окупантами. Після звільнення, якому посприяли її друзі, виїхала з України. У 1945 р. – учасниця операції зі звільнення з більшовицького полону ідеолога ОУН Ярослава Стецька. Група, в якій вона перебувала, вивезла з чеської лікарні до Мюнхена пораненого Ярослава. Під час цих подій вона взяла їм’я Слава. У 1946 р. вони з Ярославом побралися.
Впродовж 40 років спільного життя подружжя боролося проти комуністичної системи. Ярослава Стецько допомагала чоловіку створювати Антибільшовицький блок народів (АБН), який став організацією, що об’єднала політичні організації різних націй поневолених комуністичним режимом. Методами боротьби були обрані пікетування радянських посольств та консульств, мітинги, акції, просвітницька робота. Ярослава організовувала конференції АБН, з якими відвідала десятки країн. Так світова громадськість дізнавалася інформацію про злочини тоталітарної системи. У 1967 році АБН став співзасновником Всесвітньої антикомуністичної ліги, до якої увійшли антикомуністичні організації з понад 60 країн світу.
Героїчне і насичене життя пані Ярослави достойне романів та екранізацій. Вона досконало володіла англійською, французькою, німецькою, польською та іспанською мовами. Відвідала десятки країн, була знайома з прем’єр-міністрами та президентами різних держав світу. Її подружнє життя було наповнене постійними змінами будинків, квартир та міст, так як вони були постійно під пильним стеженням агентів КДБ.
Цікавий факт, що Ярослава Стецько принципово не мала жодного громадянства і весь час проживання закордоном була особою без громадянства, чекаючи на відродження української держави. Напередодні проголошення незалежності влітку 1991 р. повернулася в Україну і брала участь в урочистостях з нагоди 50-ї річниці проголошення Незалежності 30 червня у Львові. Влада міста Львова надала Яролаві Стецько статус почесної громадянки міста, а от з отриманням українського громадянства довелося зачекати кілька років.
Яролава Стецько була засновницею, а згодом і очільницею Конгресу українських націоналістів, тричі була обрана народним депутатом України. 12 березня 2003 р. після тривалої серцевої хвороби померла в лікарні Мюнхена. Похована Ярослава Стецько в Києві на Байковому цвинтарі. Ім’ям Ярослави Стецько названо вулиці в Києві та Івано-Франківську.
Підготував Олександр Лук’янов, науковий співробітник відділу незалежної України НМІУ
