Перша світова війна. 29 квітня 1915 року. 78 піхотна дивізія росіян розпочала
наступ на карпатську гору Маківка (тепер – територія Сколівського району
Львівської області), яку обороняли вояки австрійської 55 піхотної дивізії, до
складу входило сім сотень Українських Січових Стрільців (УСС). Ця висота
дозволяла контролювати шлях Львів – Мукачеве і була фактично ключами від
Закарпаття. Запеклі бої тривали кілька днів, під час яких гора декілька разів
переходила з рук у руки. Лише 4 травня російські війська вдалося оволодіти
Маківкою, однак, внаслідок великих втрат, вони не змогли продовжити наступ і
через тиждень змушені були покинути відвойовані позиції.

У звіті командування 55-ї дивізії відзначалася вирішальна роль українських
підрозділів у відстоюванні Маківки. Цей бій став першим військовим успіхом
січових стрільців. У травні 1915 року львівська газета «Діло» писала: «Маківка
– це перший крок на тому шляху, по якім українська нація зі стану пасивності
переходила до стану активності. Битва на Маківці – це перша велика спроба
галицьких українців стати самим активним чинником історії, творцями своєї
будучини».

Щоб стати праобразом національного війська та вирізнятися від інших
підрозділів австро-угорської армії, з листопада 1915 року в легіоні почали
працювати над створенням власної символіки. За основу було взято старий
династичний князівський галицький гербовий знак «лев» та, поширений у
козацьку добу, образ архангела Михаїла. Вони відігравали роль головних
символів боротьби за незалежність України. Пам’ятний знак Українських
січових стрільців з написом: «Не ридай, а добувай 1914–1918» походить з
празького «Музею визвольної боротьби України».