8 лютого 2020 року виповнилося 170 років від дня народження Вікентія Хвойки – видатного дослідника археологічних пам’яток, талановитого художника, одного із засновників Київського художньо-промислового і наукового музею (тепер – Національний музей історії України).
Вікентій Хвойка відомий як археолог, що відкрив яскраву й неповторну Трипільську культуру на території України. Роботи цього науковця дали змогу створити першу наукову концепцію історичного розвитку землеробського населення Середнього Подніпров’я від кам’яної доби до епохи Середньовіччя.
Народився Вікентій Хвойка 8 лютого 1850 року у Семіні (Чехія) і походив із старовинного збіднілого дворянського роду. Батьки його жили, як звичайні селяни, і займалися молочарством. Отримавши початкову освіту у народній школі в Семіні, він навчався в комерційному училищі в м. Хурдимі, яке закінчив у 1864 році. А вже у 1868-му здійснив тривалу подорож Австрією та Німеччиною. Наприкінці 1860-х років юнак оселився в Празі, де прожив до 1876 року, після чого переїхав до Києва.
У Києві Вікентій Хвойка спочатку викладав німецьку мову та малювання, тренував фехтувальників. Згодом почав досліджувати вирощування хмелю та проса, і досяг певних успіхів. А вже потім зацікавився історією і археологією.
У серпні 1893 року Вікентій Хвойка на вулиці Кирилівській у Києві відкрив Кирилівську пізньопалеолітичну стоянку, а у 1895–1896 роках на київських пагорбах над Подолом (вул. Кирилівська, 59-61) дослідив поселення невідомої досі землеробської культури мальованої кераміки, яка пізніше отримала назву трипільської (кінець VІ – початок ІІІ тис. до н. е.). Значним був внесок Вікентія Хвойки й у вивчення періоду раннього залізного віку. Він досліджував скіфські старожитності (VІІ ст. до н. е. – ІІІ ст. до н. е.), зокрема, кургани біля сіл Оситняжка на Київщині, Вовківці на Сумщині., Акютинці на Полтавщині, Райгород, Пруси на Черкащині та інші. Він першим звернув увагу на Пастирське, Мотронинське (Черкащина) та Ново-Будківське (Сумщина) укріплені скіфські городища.
1898 року Вікентій Хвойка отримав від Імператорської археологічної комісії відкритого листа на розкопки у Київській губернії, а 1899-го ним були відкриті ранньослов’янські землеробські археологічні культури: зарубинецька (ІІ ст. до н. е. – ІІ ст. н. е.) та черняхівська (ІІІ – початок V ст. н. е.) – так звані культури полів поховань. Продовжуючи активні пошуки, археолог знайшов слов’янські пам’ятки VІ–VІІ ст. на Пастирському городищі, а також слов’янський могильник літописних сіверян (VІІІ–ІХ) біля села Броварки Полтавської обл. Значною заслугою дослідника стала розробка періодизації та історичної послідовності ранньослов’янських культур, а також ідея автохтонності українського населення, які актуальні й зараз.
Неабиякий інтерес у Вікентія Хвойки викликало дослідження давньоруських пам’яток: він розкопував Київ, Білгород, Витачів, Шарки, Безрадичі. Велику увагу науковець приділяв також збереженню та популяризуванню здобутих матеріалів.
Вікентій Хвойка – автор понад 36 друкованих праць, дійсний та почесний член багатьох наукових товариств, активний учасник Всеросійських археологічних з’їздів (ХІ–ХV). Помер 2 листопада 1914 року в Києві. Похований на Байковому цвинтарі.
Вашій увазі пропонуються оригінальні документи та акварельні малюнки науковця. Ви зможете дізнатися про його життєвий шлях та ознайомитися з цікавими речами з розкопок видатного археолога, які і зараз прикрашають експозицію Національного музею історії України.
