Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну покликане втілити мрії бункерного диктатора про ліквідацію української держави. Згадується репліка «історика» путіна, озвучена в розмові з президентом США Джорджем Бушем-молодшим: мовляв, Україна – навіть не держава, позаяк «частина її територій – це Східна Європа, а частина – була подарована Росією».
У зв’язку з цим розповімо про роботи українського правозахисника Юрія Бадзя (1936–2018), котрий ще за радянських часів намагався обґрунтувати протилежні тези.
Юрій Бадзьо
Його головна праця називалася символічно – «Право жити». Це – науково-публіцистичний трактат, в якому автор доводив колоніальне становище України, викривав репресивний характер радянської національної політики та обґрунтовував право на незалежне існування українського народу. Дописуючи у 1979 році свій твір, Бадзьо був упевнений у проголошенні незалежної України: «Ми переможемо. Але за однієї умови: якщо усвідомимо, що ніякі об’єктивні сили не створять нам гідне майбутнє за нас, що тільки наша воля до свободи буде вирішальною. Отож справа за нами». Це прикінцеві слова п’ятого розділу його монографії. Вони актуальні й зараз, після 30 років державної незалежності України.
Над рукописом Бадзьо таємно працював впродовж 1972–1979 років. У лютому 1979-го в його київському помешканні було проведено обшук, а в квітні – правозахисника заарештовано. Намагаючись зберегти написане, Бадзьо за короткий час створив історико-філософську працю «Лист до російських та українських істориків». У ній він коротко виклав основні ідеї рукопису «Права жити» та наголосив на тотальній фальсифікації української історії радянською історіографією. Цей текст невдовзі було опубліковано за кордоном, він вийшов окремою брошурою кількома іноземними мовами, неодноразово транслювався на Україну в програмах «Радіо Свобода».
Брошура Юрія Бадзя «Лист до російських та українських істориків» з автографом автора. Національний музей історії України
За антирадянську пропаганду Юрія Бадзя 12 грудня 1979 року було засуджено до семи років ув’язнення, яке він відбував у таборі ЖХ–385/3–5 (селище Барашево, Мордовія, росія) та п’яти – заслання. На волю вийшов 9 грудня 1988 року.
Після розвалу СРСР в одному з інтерв’ю Юрій Бадзьо казав: «Процедуру знищення нашого народу в ідеї проробляла імперська влада СРСР – шляхом тотальної фальсифікації в дусі російського великодержавництва української історії та культури: офіційна концепція єдиної в межах східного слов’янства в епоху Київської держави (українці пишуть «Київська Русь», росіяни – «Древняя Русь») «давньоруської» (для росіян це звучить цілком інакше, виключно «по-своєму» – «древнерусской») народності, «споконвічної мрії» українського народу про «возз’єднання з великим російським народом», мрії, доповненої «боротьбою з українським буржуазним націоналізмом, лютим ворогом українського народу» (це неодмінна формула тотального ідеологічного терору!), така історіографічна доктрина не залишала для нас місця в історії. Наприкінці свого існування імперія, уводячи поняття «радянська нація», пробувала теоретично узаконити російські територіальні та асиміляційні завоювання. Але не встигла…».
Саме на подібні радянські міфи і орієнтується сьогодні диктатор путін, створюючи свою картину світу. Однак, на щастя в Україні за останні 30 років виросло нове покоління людей, яке сформувалося на нових підручниках історії, двох Майданах, загартувалося у протистоянні з росією на сході країни. Не всі представники цієї генерації знайомі з поглядами Юрія Бадзя, проте, так само як і він, впевнені, що тільки наша спільна воля до свободи буде вирішальною в справі утвердження української нації та її державності.
Підготувала Альона Якубець, завідувачка відділу новітньої історії Національного музею історії України
На заставці – посвідка Юрія Бадзя на засланні, Національний музей історії України
