«Дал я Петру Воротеляку через Максима Ровнѣцкого часи с екзцѣтаром...»
Цитата з «Щоденника» знатного військового товариша Якова Марковича (1736)
Продовжуємо нашу розповідь про перші будильники. Радимо ознайомитися з першою частиною розповіді.
Історія годинників, зокрема й будильників, — це яскрава ілюстрація відповіді науки на вимоги суспільства. Тільки-но поступ потребував точніших пристроїв для вимірювання часу – годинникарі та науковці відразу створювали досконаліші годинники. Цей процес часто ставав локомотивом розвитку наукових досліджень, особливо з астрономії та механіки.
З кінця XVIII ст. розпочався промисловий переворот, під його впливом у передових країнах протягом ХІХ — першої половини ХХ ст. сформувалося індустріальне суспільство, однією з головних рис якого була наявність розвиненого промислового виробництва. Поява фабрик і заводів – підприємств із використанням машин, породила масову робітничу верству, тривалий робочий день та, зазвичай, одноманітну працю біля цих машин. Необхідність дотримуватися жорстких часових меж на виробництві була незвичною для більшості перших найманих робітників, тож звичними стали часті запізнення. Працедавці боролися із цим явищем штрафами та впровадженням систем сповіщення (гудки на заводах, практика стукачів у Великій Британії тощо). Проте подолати явище масових запізнень на підприємствах вдалося лише у другій половині ХІХ — на початку ХХ ст., після розгорнення широкого виробництва годинників із функцією будильника.
Перші механічні будильники у Європі зʼявилися ще у XV ст. Це були годинники, що мали в циферблаті систему отворів, розташованих на годинникових поділках. Аби обрати час дзвінка такого будильника, користувач мав вставити спеціальний штифт у отвір бажаної години. Традиційними недоліками цих пристроїв була неточність та висока ціна, що робило їх досить рідкісними.
Гравюра 1815 року, що ілюструє механізм будильника
Значно досконаліший будильник розробив у 1787 році американський годинникар Леві Хатченс. Це був підлоговий годинник у дерев’яному корпусі з додатковим механізмом, який дзвонив у дзвоник о четвертій годині ранку. Будильник Л. Хатченса не мав функції зміни часу дзвінка, оскільки годинникар створив його суто для особистого вжитку. Водночас пристрій був надійнішим за відомі на той час аналоги.
Настільний годинник Д.-Г. Дасера (J. D. Daser). Велика Британія, перша половина ХІХ ст. Із зібрання НМІУ
Протягом ХІХ ст. у зв’язку з підвищенням попиту значно зросло виробництво будильників. Серед найцікавіших тогочасних пристроїв вартий уваги рідкісний британський настільний годинник із функцією будильника з фондів Національного музею історії України. Його створив лондонський годинникар Джон-Георг Дасер, період активної діяльності якого припадає на 1820–1830-ті роки.
Завершення короткої історії про удосконалення будильників очікуйте незабаром у третій частині публікації.
Підготував Анатолій Бараннік – науковий співробітник відділу пізньосередньвічної, ранньомодерної та нової історії України НМІУ
