28 травня – свято українських краєзнавців. Щиро вітаємо всіх тих, хто вивчає свій край і дбає про збереження й популяризацію місцевої історії – колег із краєзнавчих музеїв! Основою багатьох значних історико-статистичних праць та розвідок стала зацікавленість до регіонального минулого та сучасного у XIX ст., а зібрані та збережені у локальних давньосховищах предмети старовини утворили ґрунтовну базу для низки сучасних музеїв. Уже в XX ст. українські краєзнавці першими за академічних істориків почали вивчати Голодомор у рідному краї, фіксуючи свідчення його живих свідків. Нерідко саме краєзнавчі музеї стають однією з головних культурних візитівок міст і містечок.
У НМІУ зберігаються матеріали не тільки про добре знаних, а й про призабутих краєзнавців різних українських регіонів. Про одного з маловідомих дослідників Роменщини – Сергія Федоровича Козлова – йтиметься далі.
Сергій Козлов. Фото. Архів НМІУ
Сергій Козлов народився 21 серпня 1882 р. у родині спадкового шляхтича Роменського повіту Полтавської губернії, який жив на хуторі Гайдуковому Бобрицької волості. Хлопець навчався у Роменському реальному училищі (1891–1903), Санкт-Петербурзькому інституті цивільних інженерів (1903–1906), на юридичному факультеті Імператорського Санкт-Петербурзького університету (1908–1912), який закінчив із дипломом першого ступеня. Революцію Козлов зустрів в Ромнах, був членом партії есерів; від 1918 р. працював юристом у різних місцевих установах, викладав у гімназіях міста. У 1920-х рр.він зацікавився історією краю, співпрацював з ВУАН. У грудні 1928 р. Сергія Федоровича, як співробітника Комісії Лівобережної України ВУАН, відряджено до Москви для збору матеріалів до збірників з історії Роменщини. Козлов був постійним кореспондентом Харківського музею революції УСРР в Ромнах і Роменській окрузі та виявляв тут для нього матеріали. У 1933 р. він також входив до Чернігівської секції наукових робітників.
Посвідчення Сергія Козлова про роботу в Роменському міжрайонному краєзнавчому музеї. Архів НМІУ
Упродовж 15.10.1931–23.09.1934 Козлов працював у Роменському міжрайонному краєзнавчому музеї «науковим робітником-культурознавцем», поєднуючи(16.09.1932–30.09.1934) роботу із посадою наукового співробітника у Роменському державному історичному архіві. Залишивши (добровільно чи примусово – потрібно ще з’ясовувати) ці установи, Сергій Федорович повернувся до роботи юристом та деякий час жив у Конотопі. 29 жовтня 1937 р.його заарештовано і «за участь в українській націоналістичній контрреволюційній повстанській організації» розстріляно у Чернігові 21 травня 1938 р.
Сергій Козлов. Сутяжний старшинський рід. Авторизований машинопис. Архів НМІУ
У другій половині 1920-х рр. Козлов опублікував 5 статей та підготував 7 рукописіві з розвідками про історію рідного краю XVIII–XX ст. Cеред іншого – й велике (до 8 друкованих аркушів) дослідження «Нарис історії Роменщини» із описом п’яти сотень Лубенського полку (цей манускрипт зберігається у НМІУ). Завдяки зацікавленням краєзнавця, до фондів нашого музею потрапило понад дві сотні документів (переважно оригіналів, а також копій) про старшинські/дворянські роди та церковне життя на Роменщині за 1720-ті–1850-ті рр. Донедавна ці матеріали взагалі були невідомі дослідникам. Як, зрештою, і документи з особистого архіву Козлова, що стосуються його роду.
Сергій Козлов. Нарис історії Роменщини. Рукопис. Чернетка. Архів НМІУ
Підготував Максим Яременко – старший науковий співробітник відділу середньовічної, ранньомодерної та нової історії України НМІУ
