Майбутній вчений зі світовим ім’ям Осип Бодянський, як і його молодший брат Федір, був хворобливою дитиною. Грошей на лікування (а також на навчання) не вистачало, тож турботливий батько – Максим Бодянський, був особливо зацікавлений у збиранні лікарських рецептів. Аж тут трапилася чудова нагода! Виявилося, що у дрібного дворянина Івана Григоровича Базилевського, який тимчасово мешкав у Варвах неподалік Прилук, є рукопис медичного порадника.
У вівторок, 16 жовтня 1817 р., Максим Бодянський завітав до Івана Базилевського й переписав цей цінний текст до власного зошита. Про згаданий рукопис йшлося у попередньому дописі.
«Лѣчебникъ отъ разныхъ болѣзней» – такий заголовок обрав М. Бодянський. А наприкінці переписаного в сусіда тексту він зазначив: «Переписалъ оной лѣчебникъ копіею для себя 1817го года октября 16го во вторникъ, варвинский священникъ Максимъ Бодянский. Сей Лѣчебникъ самой простой переведенъ с полского на русской».
Невдовзі І. Базилевський виїхав із Варв до сусіднього села. Проте 19 січня 1819 р. М. Бодянський зустрівся з ним і… отримав той самий рукопис медичного порадника, який скопіював понад рік до того. Як людина ретельна, на першому аркуші він залишив приписку: «Сии выписки достались от дворянина Ивана Григорьевича Базилевского, бывшего жителя села Савинец, а потом временно жившего в местечке Варвы, послед. в селе Дащенках, 1819-го года Генваря 19-го числа, мне, священнику Варвинскому, Максиму Гаврилову сыну Бодянскому».
Що це була за зустріч? Наскільки наполегливим виявився варвинський священик? Для чого йому потрібен був оригінал порадника, якщо М. Бодянський вже мав його копію? Чи, можливо, колишній сусід просто віддав йому старий і вже непотрібний зошит? Усе це нам невідомо. Залишається факт: М. Бодянський отримав рукопис і підшив його до власного зошита. Саме у вигляді збірника із двох частин рукопис і дійшов до нас.
Аналіз тексту засвідчує, що І. Базилевський сам не заповнював свій зошит. Це радше зробив ще його батько наприкінці XVIII ст. А Іван Григорович (ще в юному віці) втрутився і зробив невпевненим дитячим почерком допис про свого батька, розірвавши текст посередині сторінки: «Батюшка отецъ Григоріи».
Порівняння оригінального тексту «нотаток Базилевського» з копією 1817 р. дозволяє простежити, як працював М. Бодянський. Загалом акуратно скопіювавши медичний порадник, він змінив порядок низки пунктів, зробив виклад упорядкованішим, виправив очевидні помилки (наприклад, повтори слів). У оригінальних нотатках підсумкова, здавалося б, фраза містилася буквально посеред тексту: «сей Лѣчебник самой простой переведенъ съ полского на руской». Імовірно, Г. Базилевський спочатку переписав зі свого джерела не весь текст, вирішив завершити роботу й залишив кінцеву примітку. Однак згодом він поновив роботу й додав ще низку лікарських порад. Роблячи власну копію, М. Бодянський виправив цей недолік і дописав наприкінці всього тексту речення: «Сей Лѣчебникъ самой простой переведенъ с полского на русской».
Незважаючи на використання друкованих матеріалів, медичні порадники в Україні XVIII – початку XIX ст. побутували переважно в рукописному вигляді. Копіювання М. Бодянським нотаток із зошита І. Базилевського чудово ілюструє цей спосіб поширення текстів. Нерозвиненість книжкового ринку та висока вартість видань сприяли тому, що переписати (тим паче у скороченому вигляді) було значно легше й дешевше, ніж придбати друкований примірник.
Казус Максима Бодянського та Івана Базилевського добре засвідчує тривале існування практик домодерної «старої України». Традиція рукописних збірників і персонального поширення текстів домінувала тут над традицією друкованого слова.
Підготував Вадим Арістов, науковий співробітник відділу науково-видавничої діяльності НМІУ
