Північне Причорномор’я і Крим опинилися в орбіті історії ще на зорі європейської цивілізації. Саме тут ще у VII ст. до н. е. з’явилися грецькі колонії. А в першому столітті після Різдва Христового проповідував Євангеліє святий мученик Климент. Поза тим, символ європейського Просвітництва Шарль Луї де Монтеск’є у праці «Про дух законів» (1748) констатував, що Крим є найзагадковішим і найменш знаним місцем Європи. Мине пів століття – і Крим стане предметом пильної уваги європейських інтелектуалів та мандрівників, які спостерігали за побутом і звичаями кримських татар, милувалися ландшафтом і пейзажами. Це відобразилося у роботах художників, граверів і літографів першої половини ХІХ ст. Нині вони є чи не єдиним свідченням пам’яток Криму, частина з яких втрачена, а інші – під загрозою знищення.

Одними із перших зображень Криму стали роботи німця Крістіана Гейслера та француза Александра де Палдо. Перший ілюстрував наукові праці відомого академіка Петера-Симона Палласа (1741–1811). У 1793 р. Паллас власним коштом вирушив до Криму, де 15 років досліджував кліматичні особливості краю, описував флору і фауну, побут і звичаї кримських татар.

Петер-Симон Паллас (1741–1811). Літографія 1860 р. Із зібрання НМІУ

Француз Александр Палдо супроводжував сенатора Павла Сумарокова у 1802–1803 рр. Підсумком його перебування стала книга «Дозвілля кримського судді або Друга подорож до Тавриди», супроводжена гравюрами-ілюстраціями де Палдо, що вирізняються масштабом і увагою до деталей. Однією з них є зображення Симеуса, нині – Симеїза. На початку ХІХ ст. Симеїз, що тепер має славу одного з найкращих курортів Криму, був звичайним татарським селом. Гравюра зачаровує мальовничими скелями та неповторним рельєфом, а на її передньому плані бачимо художника, який «пише» татарина з натури.

Симеїз. Гравюра за рисунком Александра де Палдо. З альбому до другої частини видання Павла Сумарокова «Досуги крымского судьи или Второе путешествие в Тавриду» (Санкт-Петербург, 1803–1805). Із зібрання НМІУ

Олександр де Палдо зобразив і кримський маєток Петера-Симона Палласа поблизу Судака, де той розводив розкішні сорти винограду. Цю гравюру можна вважати тогочасною фотографією: її вирізняє філігранна точність відтворення реальних предметів на папері.

Частина Судакської долини із маєтком Палласа. Гравюра за рисунком Александра де Палдо. З альбому до другої частини видання Павла Сумарокова «Досуги крымского судьи или Второе путешествие в Тавриду» Санкт-Петербург, 1803–1805). Із зібрання НМІУ

Наступного тижня ми продовжимо нашу мандрівку Кримом, гортаючи нові гравюри та літографії початку ХІХ ст.

Підготував Ярослав Затилюк – старший науковий співробітник відділу пізньосередньовічної, ранньомодерної та нової історії України