Тетрадрахма. Близько 410 – поч. IV ст. до н. е. Македонія, Амфіполь. Срібна карбована монета має вагу 16,2 г та діаметр 26 мм. До зібрання НМІУ надійшла з колекції мінц-кабінету Київського університету Св. Володимира. На лицьовому боці монети бачимо голову Аполлона у фас у лавровому вінку. На зворотньому боці – факел у квадратній рамці. Біля смолоскипа праворуч – літера «А». По рамці – напис: ΑΜΦΙΠΟΛΙΤΕΩΝ.
Дідрахма. 280–268 рр. до н. е. Кампанія, Суесса-Аурунка. Срібна карбована монета має вагу 5,53 г та діаметр 21 мм. До зібрання НМІУ надійшла з колекції мінц-кабінету Київського університету Св. Володимира. На лицьовому боці монети бачимо обернену праворуч голову Аполлона у вінку. Позаду – зображення ліри. На зворотньому боці – Діоскур на коні, обернений ліворуч, тримає за повідець другого коня. У правій руці має пальмову гілку, перев’язану стрічкою. В нижньому секторі під зрізом – напис: ƩƳΕƩΑNO.
Аполлон (грец. Aπολλων Apollōn, Phoibos – осяйний, епітет – Агіей) – один із найшанованіших олімпійських богів, покровитель музики, муз, переселенців, віщування та лікування, бог-лікар, уособлення чоловічої краси. Син Зевса й Лето, брат Артеміди, батько Асклепія та Мілета, вчитель Орфея. В давньогрецькій і римській міфологіях – бог світла із золотими кучерями (має також ім’я Феб – променистий, осяйний).
Згідно з міфом про народження Аполлона, під час любовних ігор Зевс перетворився на перепела, а Лето – на перепілку. Проте ревнива дружина Зевса, Гера, про все дізналася та наслала на вагітну Лето змія Піфона, який всюди переслідував її. Бог морів Посейдон допоміг сховатися втікачці на острові Делос, накривши його величезними хвилями. Не знайшовши Лето, змій Піфон повернувся на гору Парнас, біля підніжжя якого розміщувався Дельфійський оракул. На Делосі втікачка народила Артеміду, яка допомогла народити матері брата Аполлона. Той дуже швидко ріс, оскільки богиня справедливості Феміда годувала його нектаром і амбросією – їжею олімпійських богів, що давала безсмертя і вічну молодість. Гефест – бог ковальства, подарував сину Завса і Лето лук і стріли. Через чотири дні Аполлон, озброївшись цими луком та стрілами, попрямував до Парнаса й убив змія Піфона.
Аполлон розшукав цапоногого бога пастухів Пана, який навчив його віщуванню. Після того, як син Зевса і Лето вбив Піфона, Дельфи стали його володіннями. В Дельфійському храмі розміщувався найвідоміший у стародавньому світі оракул. За античними джерелами, «слова бога» людям передавала жриця, яка, сидячи на тринозі, вдихала отруйні пари та впадала у стан трансу.
В образотворчому мистецтві Аполлон вважається ідеалом чоловічої та юнацької краси. Здебільшого це юнак без бороди з пишним волоссям, яке або спадає йому на плечі, або зібране у хвостик. Його атрибути – срібний лук, золоті стріли, золота кіфара або ліра, егіда (міфологічна накидка з козиної шкури, яка має магічні захисні властивості), лавровий вінок.
Діоску́ри (давньогр. Διόσκοροι, Διόσκουροι або Διὸς κοῦροι; букв. сини Зевса) – у давньогрецькій та давньоримській міфологіях брати-близнюки Кастор (грец. Κάστωρ, лат. Castor) і Полідевк (грец. Πολυδεύκης, лат. Pollux [Поллукc]), діти Леди від двох батьків – Зевса й Тіндарея.
За легендою, Зевс, підкорений красою Леди, аби оволодіти нею, перетворився на лебедя. Згодом від Зевса й законного чоловіка Тіндарея в Леди народилися дві дочки та двоє синів. Двоє дітей від спартанського царя – Кастор і Клітемнестра, були смертними. Двом своїм дітям – Полідевку та Єлені, Зевс подарував безсмертя.
Нерозлучні брати-близнюки Кастор і Полідевк виросли та стали гордістю Спарти. За переказами, вони були так прив’язані один до одного, що всі свої справи робили разом, ніколи не сварилися і не боролися за першість. Кастор став знаменитим воїном, бігуном і вершником, якому підкорялися найноровливіші коні і з яким ніхто не міг зрівнятися в управлінні колісницею. Полідевк був непереможним кулачним бійцем.
Брати здійснили багато подвигів – разом із Гераклом, Ясоном та іншими героями міфів взяли участь у подорожі до Колхіди на кораблі «Арго», визволили сестру Єлену, яку викрав Тесей, тощо.
Коли Кастор загинув у бою, Полідевк попросив Зевса дати йому померти разом із братом. Горе брата було таким щирим, що батько запропонував йому вибір: або вічно жити з богами на Олімпі, або один день із братом бути на Олімпі, а другий – у підземному царстві Аїда. Полідевк вибрав останнє. На пошану щирої братерської любові образ Кастора і Полідевка помістили на небі в сузір’ї Близнюків.
Культ Діоскурів був поширений у Стародавній Греції та Римі. В уявленні стародавніх народів Діоскури поставали уособленням зміни миру й війни, дня і ночі, народження та смерті. Атрибутами братів були вранішня і вечірня зоря, пурпурові хламиди (чоловічі вовняні мантії), загострені шапки-пілоси у вигляді шкаралупи яйця (оскільки брати з’явилися на світ із яйця). Їх ушановували як покровителів мандрівників і мореплавців. Коли мандри добігали кінця, братам-близнюкам приносили щедрі жертви в їхньому храмі. Під час літнього рівнодення їх запрошували за святковий стіл. Після перемоги у бою на знак вдячності Діоскурам та на їхню честь влаштовували святкові трапези – теоксенії.
Підготувала Зінаїда Зразюк, завідувачка сектору нумізматики, фалеристики, медальєрики та боністики науково-дослідного відділу збереження фондів НМІУ
Колажі Анастасії Доманової
