У квітні 2020 р. минає 100 років з дня укладення українсько-польського договору у Варшаві, відомого також як договір Петлюри-Пілсудського) та початку спільного військового походу українського та польського військ з метою визволення України від більшовиків. Ця подія є однією з найважливіших на фінальному етапі національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Українці за допомогою Польської Держави спромоглися відродити збройні сили УНР після тяжкої поразки восени 1919 р., коли українське військо було надто виснажене в боях із більшовицькими та білогвардійськими формуваннями. Втримати фронт та ефективно вести подальшу боротьбу за незалежність з наявними силами наприкінці осені 1919 р. було вкрай важко. Саме тому Головний отаман Армії УНР Симон Петлюра, враховуючи наявні військові сили, ухвалив рішення змінити тактику боротьби та розпочати партизанський рейд ворожими тилами. Він увійшов у історію під назвою Першого Зимового походу армії УНР. Паралельно з військовими заходами відбувалися активні перемовини з польською стороною про укладення союзницького договору, адже союз з Польською Державою давав українцям реальний шанс на продовження боротьби за власну державність.

Компроміс з польською стороною, враховуючи специфіку українсько-польських стосунків, був дуже складним. УНР погоджувалась на входження Галичини та північно-західної Волині до складу Другої Речі Посполитої. В обмін на це Польща визнавала Українську Народну Республіку та зобов’язувалась надати їй військову та матеріальну допомогу. Це давало українцям можливість продовжити боротьбу за власну незалежність вже у союзі з Польщею. 21 та 24 квітня 1920 р. були підписані політична та військова частина угоди, а вже 25 квітня розпочався спільний визвольний військовий похід.

На фото зліва на право: генерал Лістовський, Петлюра, полковники армії УНР Сальський та Безручко. Бердичів, квітень 1920 р.

Підготував Богдан Скопненко, провідний науковий співробітник НМІУ