ФОТОЗВІТ
Різдвяні свята закінчилися, а разом з ними відзвучали й акорди «Щедрика» та його англомовного бренду «Carol of the Bells». Про те, завдяки чому знана українська мелодія авторства Леонтовича стала міжнародним різдвяним гімном, 26 січня в Національному музеї історії України розповіла дослідниця історії світових гастролей Української Республіканської Капели Тіна Пересунько. Вона розповіла, яким чином Симон Петлюра причетний до тріумфу «Щедрика» і української композиторської школи у світі.
У січні 1919 року, коли російські більшовицькі війська вели гібридну агресію проти Української Народної Республіки, остання шукала союзників у Європі. Українське керівництво сподівалося не лише на визнання української незалежності, але й на військову допомогу країн Антанти у боротьбі з російськими більшовиками. Та як схилити європейців на користь України, якщо вони взагалі не впевнені у існуванні українського народу? «Україна, або, правильніше кажучи, південна Росія, ніколи не мала ані своєї історії, ані національної або етнографічної окремішності», – заявляв на перемовинах у Яссах у листопаді 1918 року французький консул Еміль Енно. Як в таких обставинах перемогти незнання України? Головний Отаман військ УНР Симон Петлюра ініціює проект культурної дипломатії. «За тиждень щоб була зорганізована для закордонної подорожі Капела, а то розстріляю!», – дає Петлюра з гумором, але всерйоз, наказ одному з найвідоміших на той час диригентів Олександру Кошицю. Хор отримує державну підтримку і фінансування. До складу нового представництва УНР набирають співаків з усіх регіонів. Вони поїдуть за кордон у статусі державних службовців Міністерства освіти та мистецтв. 24 березня 1919 року після тривалих приготувань Капела Кошиця від'їздить у концертне турне. «Розповідати про Україну», – йдеться у доповіді голови музичного відділу Кирила Стеценка.
Основну увагу пані Тіна зосередила на маловідомій дипломатичній місії «Щедрика» в Європі та Америці у 1919–1924 роки Капели Олександра Кошиця. За два роки (з травня 1919 по травень 1921 року) Українська республіканська капела, як культурне представництво УНР дало понад 200 концертів у 45 містах 10 країн Західної Європи. На шпальтах західної преси друкується понад 600 компліментарних відгуків про Україну й українську культуру. А на адресу Олександра Кошиця надходять сотні листів від європейської інтелігенції. Україну капела представила не як сільську націю й етнографічний затинок Росії, а як модерну культуру зі своєю національною традицією.
«Гастролі капели країнами Європи та Америки стали найкращою дипломатичною зброєю Української Народної Республіки у боротьбі за незалежність від Росії сто років тому», – наголосила дослідниця. Також Тіна Пересунько навела захопливі приклади налагодження місточків для діалогу світового тріумфального турне Української республіканської капели під орудою диригента Олександра Кошиця та про особливу актуальність культурної дипломатії у наші дні, коли над Україною нависла російська агресія.
«Європейський резонанс «Щедрика» як результат успішної стратегії культурної дипломатії Голови Директорії і Головного Отамана військ УНР Симона Петлюри донині залишається за межами підручників з історії й мистецтвознавства», – зауважила дослідниця.
Тіна Пересунько – наукова співробітниця Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України, авторка й кураторка науково-просвітницького проекту «Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії України».
