24 червня 1941 р. в газеті «Комсомольська правда» було опубліковано промову народного комісара закордонних справ В’ячеслава Молотова від 22 червня 1941 р. про початок вторгнення німецьких військ на територію СРСР. За сповненим ідеологічного фарсу сухим офіційним зверненням найбільш спостережливі читачі вже могли побачити обриси майбутньої нечуваної за своїми масштабами трагедії.

До 22 червня 1941 р. війна, яка вже третій рік тривала в Європі, для пересічного громадянина Радянського Союзу була чимось далеким і не надто важливим. Не зважаючи на агресію СРСР проти Польщі, Фінляндії, країн Балтії та активні бойові дії проти Японії в районі озера Хасан та річки Халхін-Гол, війна для більшості населення Радянського Союзу стала реальністю тільки 22 червня 1941 р. Саме цей день зруйнував ілюзії більшовиків про наступальний характер майбутньої війни та непереможну міць Червоної армії. Радянський Союз виявився абсолютно неготовим до ведення бойових дій на своїй території, і це коштувало мільйони людських життів. Цей червневий день 1941 р. став початком найкривавішого та наймасштабнішого протистояння за усю історію воєн. Тільки за офіційними даними Радянський Союз втратив майже 27 млн осіб. Крім того, війна на Сході відрізнялася від війни, яку Німеччина вела на Західному фронті з іншими країнами антигітлерівської коаліції. Війна на Сході не була продовженням застосування звичних політичних інструментів, мова йшла про фізичне знищення супротивника усіма можливими методами.

Українські втрати під час радянсько-німецького протистояння становлять 8-10 млн осіб. До лав Червоної армії було мобілізовано близько 6 млн українців, щонайменше 2.5 млн з них знайшли свою смерть на полях битв. Із перших днів радянсько-німецької війни Україна стала ареною найкривавіших битв. Через прорахунки, злочинну халатність або ж відверту бездарність вищого військового та політичного керівництва СРСР у оточення потрапляли цілі армії. Так, уже в серпні 1941 р. у так званому «Уманському котлі» опинилися 6-та та 12-та армії Південно-Західного фронту (близько 103 тис. осіб). А вже у вересні 1941 р. в оточення потрапили усі війська Південно-Західного фронту. За офіційними даними, в німецькому полоні тоді опинилися 665 тис. осіб. Доля більшості полонених військовослужбовців РСЧА була трагічною, оскільки командування вважало їх зрадниками та дезертирами.